Ну і порадників знайшли…

Багато суперечок уже викликав в Кіровограді топонімічний проект висунутий представника п’ятої колони та їх «науковими» посіпаками, який нині знову «підсунули» місцевому осередку партії регіонів.

 Всі ЗМІ бадьоро пишуть: «На засіданні фракції Партії регіонів в Кіровоградській міській раді було прийнято рішення про винесення на найближчу сесію міськради питання про перейменування чотирьох вулиць обласного центру, повідомляється на сайті обласної організації партії.

Зокрема, регіонали вирішили повернути попередні назви двом вулицям у центрі міста – Великій Перспективній (зараз – Карла Маркса), та Двірцевій (зараз – Леніна, в межах від вулиці Фрунзе до вулиці Кропивницького).

Питання про перейменування вулиць Кіровограда піднімалося і раніше, а концепція перейменування вулиць центральної частини Кіровограду з поверненням його центральній частині історичних назв була розроблена ще в 2008 році.

Водночас, у повідомленні не значиться, яким чином буде реалізоване це рішення у разі його прийняття. Адже після перейменування вулиць настає черга інших процедур.

Зокрема, постане необхідність про внесення змін у статутні документи підприємств, установ, організацій, починаючи з Кіровоградської міської ради, розташованих на вулиці Карла Маркса, і закінчуючи зміною реєстрації місця постійного перебування (прописки) кіровоградців, які мешкають на цих вулицях.»

Багато суперечок уже викликав в Кіровограді топонімічний проект висунутий представника п’ятої колони та їх «науковими» посіпаками, який нині знову «підсунули» місцевому осередку  партії регіонів. Крім зміни вуличних назв проект передбачає і тотальне перейменування вулиць. В концепції звертає на себе така особливість, що пропоновані назви дублюють дух, суть та фактаж перейменування вулиць здійснений одним махом у вересні 1941 року німецькою адміністрацією. В деяких джерелах зустрічається теж назва міста Єлізаветрад замість Кіровограда. Основою німецьких «топонімістів було повернення назв вулиць станом до 1917 року. Але крім цього була  ціла низка українізмів. Назв відсутніх у дореволюційні часи, а часом і неспівпадінь. Серед співпадінь є «німецька назва»  - Пашунінська, не виключено що в такий спосіб німці віддали шану антисеміту та одному з організаторів першого єврейського погрому в Росії в 1881 році міському голові Єлізаветграда. Але слід відзначити, що вулиця носила назву Невської поки її не перейменував, здається,  на свою честь сам Пашутін.

Як і зараз пропонується з мапи міста зникли всі комуністичні назви, хоча зараз пропонується все ж бульвар Комуністичний замість проспекту, який до перейменування носив ім’я Сталіна, а до 1917 року був ярмарковим майданом та прихоплював частину району найбільшої міської бідноти, що мешкала у землянках і називалася Кузні.

Серед інших неспівпадінь є назва вулиці Ковалівська замість Орджонікідзе, що звалася Кавалерійською. Не чіпали німці і святого для українців імені Тараса Шевченка, на відміну від того, що робиться зараз. З’явилися у місті в 1941 році вулиці Лисенка, Сагайдачна, Суботівська, Полуботка, Максима Залізняка, Чумацька. І звертає на себе і те, що повернувшись радянська влада, не чіпаючи святого імені Тараса Шевченка прибрала майже всі інші українські назви вулиць!

 Виникає дикувате, але запитання: «Який окупант кращий ?» Яка шкідлива ідеологія була знайдена  тоді у 1944 році у назвах вулиць Чумацька, Лисенка, Черкаська, Волинська, Румянцева, Миколаївська ? Російськозорієнтована та радянська історія зовсім нічого про це не розповідає і відверто мовчить. Але пропонує місту видозмінену, навіть у гірший бік «німецьку топонімічну концепцію». Її автори це заперечують, ображаються і навіть лаються. Але ж факти у вигляді дивних співпадінь красномовно говорять самі за себе. Ворожа всьому українському «наукова» топонімічна концепція «заслуховується», друкується, обговорюється. Топонімічні дива можуть стати антиукраїнськими реаліями. Нині цей  «науковий опус» поклали на стіл нового регіонального керівництва, а воно не розібравшись галасує і має намір повторити кроки … німецьких окупантів.

 Дивишся на опуси «науковців» та питаєш у самого себе: «Невже повертається вересень 1941 року?»  А владі так і хочеться чемно і стримано дорікнути: «Ну і порадників знайшли…». Зрозуміло, що історія рухається по спіралі, але вчитися у неї  хоча б чомусь беззаперечно треба. А проект з «двірцевою» дикий подвійно. По-перше у державній мові немає такого слова, як і справжнього палацу на цій вулиці, а по-друге проміжок цієї вулиці від площі до вулиці  Кропівницького ніколи  такої назви не носив, бо то була Верхньо-донська вулиця. Панове! А що за вулицею Кропівницького? Так і буде вулиця Леніна? А наостанок знову порахуйте гроші, пордумайте про зміну нумерації будинків, яка з цього витікає і таке інше. А про німців, владо пам’ятай само собою, і не варто, мені здається,  намагатися бути на них схожими…