Чи буде світова фінансова система стабільною?

Фінансова криза

Одним з найважливіших питань які викликають занепокоєння в сучасному світі є - макроекономічна стабільність. Події останніх років не можуть не хвилювати, так як постійні коливання валютних курсів, інфляція та штучна девальвація національних валют  розбалансували світову фінансову систему, яка за останнє десятиліття стала дуже крихкою.

Політика США щодо подолання кризових процесів, зокрема, друкування значної кількості незабезпечених готівкових коштів, утримання низької облікової ставки ФРС, валютні війни, призвели до того, що - американський долар, який поки що є основною резервною та розрахунковою валютою, останнім часом значно втратив у своїй купівельній спроможності. Однак США як держава має власний значний інтерес від девальвації долара, таким чином вони зможуть значно скоротити державний борг та стимулювати виробництво товарів які будуть більш конкурентоздатними на світовому ринку.

Як відомо з економічної теорії - у економіці існують цикли підйому та спаду. Початок циклу припадає, як правило, на період - коли протягом довгого часу існують мінімальні ставки на кредитні ресурси. Це стимулює компанії та приватних інвесторів вкладати кошти у високо ризикові активи, в очікуванні на постійний ріст їхньої ринкової вартості. Фізичні особи у цей час беруть кредити на нерухомість, автомобілі, споживчі товари та інше. Потім через певний проміжок часу (як правило від декількох років до десятиліть), раптово настає стрімкий обвал цін на активи та рецесія на ринках. При цьому сума запозичених коштів не змінюється та лягає важким тягарем на позичальників. В таких умовах, компанії та підприємці різко скорочують свої видатки, припиняють інвестувати, звільняють працівників та намагаються частково розпродати власні активи щоб погашати кредитні зобов’язання. В результаті відбувається падіння ВВП держави, зниження ділової активності – купівельна спроможність населення падає. Таким чином виникає замкнуте коло. Починається масове банкрутство компаній та підприємців, банки не можуть повернути величезні обсяги виданих  кредитів. Через це вони повністю припиняють кредитування і підвищують ставки за вже існуючими кредитами. Ринкова вартість активів ще більше падає (особливо акцій та нерухомості), так як продавців стає все більше, а покупців все менше. Через це банки змушені проводити реструктуризацію кредитів, або навіть списання як безперспективних.

Одна з головних проблем яка стала мотиватором світової фінансової кризи  є ринок нерухомості США. Величезна кількість виданих кредитів без забезпечення - навіть непрацюючим американцям, які сподівалися що ціни будуть іти вгору завжди і вони зможуть через певний час продати житло набагато дорожче. Також наднизькі процентні ставки на житло призвели до ситуації коли на ринку виник  «ціновий пузир», вартість житла стала непомірною. З початком фінансової рецесії доходи та купівельна спроможність  домогосподарств різко знизилися, також  почалося масове скорочення робочих місць і таким чином багато американців перестали платити по кредиту. Після цього стався обвал цін на ринку нерухомості, компанії та банки які видавали іпотечні кредити стали банкрутувати.

Банківська діяльність стала більше орієнтована на ринкові спекулятивні операції з валютою та цінними паперами, замість того щоб кредитувати реальний сектор економіки. Звичайно спекулятивними операціями можна заробити «швидкі гроші», а кредитування діяльності підприємств - вимагає довгого очікування доходу. Також споживче кредитування набуло масової популярності серед населення яке часто зовсім необдумано та без достатнього рівня доходів, бере кредити на житло та автомобілі які згодом продаються із значним дисконтом банками щоб повернути видані кошти.

Іншим мотиватором кризи є фондовий ринок. Це  глобальна спекулятивна та авантюрна система яка вже давно є відірваною від реальних показників діяльності компаній.  Існують випадки, коли ринкова вартість компанії є нижчою за залишок коштів на банківських рахунках цієї компанії. Акції є інструментом для постійного перепродажу з метою отримання доходу, а про виплати дивідендів вже майже ніхто й не згадує. Також цікавим інструментом на ринку є деривативи – це так званий похідний фінансовий інструмент який дозволяє до одного цінного паперу «приклеїти» ще з десяток які будуть виставлені на біржу але фактично нічого не варті і вся система тримається доти поки росте ціна первинного цінного паперу або не наступає загальна «істерія» на ринку. Тоді ціна первинного цінного паперу різко падає і таким чином всі похідні деривативи автоматично знецінюються. Таким чином так звані «мильні бульбашки» лопаються, після обвалу ринку певний час триває період стагнації, а потім інвестори знову починають свою гру.

З іншого боку фінансова політика окремих держав також дивує своєю недолугістю. Безвідповідальне бажання жити за рахунок кредитних коштів, запозичених у інших держав та міжнародних організацій, недостатня фінансова дисципліна та грамотність - через певний час призводять до того що відбулося з Грецією. Було би цілком доречно,  законодавчо посилити фінансову дисципліну,  та закріпити максимальний розмір сукупного державного боргу держави - оптимальне значення буде не більше 50%. Дефіцит державного б’юджету також варто обмежити за прикладом  країн ЄС, на рівні 3% від ВВП.

Отже, варто поставити запитання – чи достатньо ефективною є існуюча фінансова архітектура, чи можливо потрібно вжити заходів щоб усунути можливості для спекуляцій на валютному та фондовому ринках, штучного «надуття» вартості цінних паперів і регламентувати діяльність приватних інвесторів та виробити загальноприйнятні та чіткі правила для окремих держав для проведення ефективної фінансово-економічної політики.