Ісландський досвід реформування галузі журналістики та раціональних свобод

Міжнародний досвід у наданні ЗМІ «зеленого світла» та абсолютного захисту інформації захоплює і дивує. Але, на жаль ця світла реалія нещадно нагадує як далеко від нас ці бажані перспективи та зміни.

Співпраця з медійним законодавством  отримало підтримку в ісландців після руйнівної кризи 2008 року, яка висітлила всі стосунки медіа з урядом країни. Іноземні репортери та журналісти  освітлювали випадки корупції в Ісландській фінансовій системі, зробивши акцент на необхідності удосконалення доступу до інформації і кращого захисту для інформаторів. Найактивнішу підтримку їм надавав ісландський веб-ресурс  Wikileaks.

Ісландський парламент більшістю голосів прийняв законопроект Icelandic Modern Media Initiative (IMMI), який передбачає посилені гарантії захисту свободи слова для ЗМІ цієї країни та світу. Таким чином Ісландія сподівається заохотити іноземні ЗМІ розміщувати сервери саме на її території.

Одностайно  на засіданні парламенту вирішили внести корективи  в ісландське законодавство, щоб розширити протекцію  журналістських джерел  та вберегти кореспондентів від наклепу іноземних  обвинувачів.

Через вибухову «кризову»  хвилю  Ісландія отримала «божевільні» борги, що значною мірою похитнуло авторитет та репутацію країни. На думку Уряду, зміцнення законів про свободу слова відновить довіру  до нації, втягнутої в економічну кризу та величезні борги.

Всі засоби покликані покращити прозорість у власній країні. Також Ісландія сподівається закликати іноземні інтернет-медіа та дата-центри до прийняття країни як епіцентра глобальної свободи слова. Це змінить положення Ісландії у світі, дозволить за рахунок іноземних ЗМІ збільшити надходження в бюджет. Позитивний піар та добрі справи перетворять Ісландію на «райське» місце для незалежної преси, «офшор»  для свободи слова. Також у Рейк`явіку планується відкриття багатьох представництв світової преси та правозахисних організацій.

Виходячи з того, що над законопроектами працює група з 19 депутатів (всього їх в Ісландії – 63), які представляють всі партії, шанс того що країна стане раєм для мас-медія всього світу, досить великі. Ісландці пропонують іншим націям наслідувти їх приклад, і застосувати схожі закони у себе.

Прихильниками нововведень стала коаліція лівозелених та соціал-демократів, яка отримала нові місця в парламенті після того, як стало зрозуміло, що консерватори невзмозі справитися з економічною кризою, яка охопила країну у 2008-2009 роках.

Не дивно, що подібний закон прийнят саме на льодовому острові, бо Ісландія завжди була відома своїми сильними демократичними традиціями. Її парламент – один з найстаріших у світі, а рейтинг свободи слова завжди залишався в першій десятці.

Отже, Ісландська Ініціатива для Сучасних Медія (IMMI) – саме так називається запропонований пакет законів, буде не лише пасивно оберігати мас-медія, що зареєструють свої офіси в Рейк’явіку. Він дає активний інструмент для удару у відповідь по тим, хто спробує займатися викриттям, порушенням конфіденційності джерел, тиском на журналістів або позовним туризмом – у вигляді кримінального переслідування в ісландських судах. Для цього досить, наприклад, розмістити хоча б один свій сервер в Ісландії (там, до речі – дуже непогані ціни, через дешеву геотермальну електроенергію).

На думку авторів IMMI, у документ увійшли найкращі положення із законів для сфери медіа з усього світу. Зокрема, закон про інформаторів та інтернет-провайдерів було запозичено у США, захист джерел інформації - у Бельгії, закони про свободу слова - в Естонії та Шотландії, повідомляє  видання New York Times. На вимогу IMMI уряд Ісландії вже готується до формування інструкцій для якнайбільшого захисту джерела інформації.

Але ісландські закони не зможуть захистити журналіста, який опублікує секретну інформацію на сайті в Ісландії, якщо сам кореспондент перебуває за межами цієї країни. Як відзначив пан Брайт, IMMI зможе лише запобігти закриттю такого сайту правоохоронними органами.

Захист інформаторів надзвичайно важлива для такої маленької спільноти, як ісландська. Люди тут дуже бояться витоку даних.

Отже, уряд Ісландії вирішив прийняти такі заходи:  впроваджена перша Міжнародна премія за досягнення у розвитку свободи слова, прийнят законопроект про доступу до інформації -  від тепер громадяни мають право отримувати, за спеціальним запитом, всю інформацію уряду, за дуже небагатьма винятками надсекретної державної таємниці, додан Закон щодо захисту «корисних» інформаторів,  тих, хто розголошує  секретну інформацію, важливу для суспільства, забезпечено захист джерел та захист спілкування між журналістами та їх джерелами, захист від попередньої заборони уряду або судів на оприлюднення інформації, захист учасників процесу поширення інформації, тобто інтернет-провайдерів та інших учасників комунікації, захист від позовного туризму британського зразка справ з захисту “честі та гідності” , розроблен статут для безумовного обмеження в часі строку позовної давності, забезпечен захист процессу: в британському праві існують так звані сабпени (subpoena). Згідно з ними сторона процесу мусить безвідмовно надати інформацію на вимогу суду – таким чином можуть бути викриті джерела інформації, тощо. Ісландці потребують  захисту під час процесу від подібних механізмів, дозволено створювати віртуальні  товариства з обмеженою відповідальністю.  Віртуальні ТОВ – це компанії без обов’язкового паперового подання документів та звітності, без необхідності мати фізичне представництво, без обов’язкових щорічних зустрічей в реалі. Першим законодавцем  є штат Вермонт, США, з 2008 року.

Проектом сучасної медіа-ініціативи пропонується встановити максимально можливу компенсацію за судово  доведений факт наклепу в розмірі десяти тисяч євро. При цьому термін  позовної давності для інтернет-публікацій обмежується двома місяцями, а рішення іноземних судів за цим питанням можна загалі не виконувати.  Збільшення захисту по відношенню до джерел інформації зумовлює наступні дії: журналіст повинен буде розкрити свого інформатора лише за рішенням суду, і лише при загрозі людському життю або національній безпеці.  А самі джерела отримують додаткові стимули для того, щоб ділитися інформацією: в тому випадку, якщо людині стає відомо про грошові махінації в якійсь ісландській держустанові і він повідомляє про це ЗМІ чи депутата парламенту, то після доведення факту махінації в суді ця людина отримує від 15% до 30% від виявленої суми.

Додаткову свободу отримують й ісландські Інтернет-провайдери:  вони повинні зберігати данні про веб-серфінг користувачів лише на протязі шести місяців, і видавати їх тільки представникам поліції на основі рішення суду.

Ці норми, на думку авторів проекту, дозволяють Ісландії краще захищати вільне  висловлення думок.

Льодовий острів дозволяє журналістам та виданям «ховати кінці в воду». Ініціатори проекту розраховують, що медіакомпанії будуть масово скуповувати офіси в столиці Ісландії та реєструвати домені імена .is. А це повинно принести суттєву користь послабленій ісландській економіці.

Найкращі приклади захисту інформаційних джерел, закордоних журналістів та свободи слова взагалі можна роздивитися на прикладі Швеції та Бельгії.

Згідно законів Швеції джерело, яке домовлялося про конфіденційність із представниками преси, має право подати на порушників такої угоди в суд – і ті ризикують отримати до півроку в`язниці за цей кримінальний злочин. Цим можуть скористатися і журналісти.

Аналогічне законодавство про конфіденційність(у фінансовій сфері) діє у Швейцарії та на Кайманових островах.

Інший приклад – конфлікт Wikileaks (сайт, яки був створений медіа-активістами та захисниками прав онлайн, спеціально для пубікацій витоків секретних матеріалів) з урядовою антимонопольною комісією Південно Африканської Республіки. Остання підготувала 590-сторінковий звіт про секретну картельну домовленість між великими банками країни, щоб утримувати ціни на послуги. Банки натиснули на комісію, і та надрукувала дуже редагований звіт. Однак Wikileaks надрукували повну версію звіту.

Тоді банки натиснули на уряд ПАР і той почав розслідування та пошук  де відбувся витік інформації. Після цього юристи Wikileaks попередили комісію, що у випадку, якщо розслідування продовжиться, всі хто в ньому задіяні, ризикують потрапити під  кримінальне переслідування згідно законів Бельгії та Швеції.

 Згідно законам цих країн про захист джерел і конфіденційність спілкування журналістів із джерелами, всі хто їх порушують, хоча б іноземці з ПАР, підлягають кримінальному покаранню.

І в цьому випадку чиновники з ПАР вирішили за краще не конфліктувати з юрисдикціями Швеції та Бельгії, і зупинили пошук “крота”, який злив Wikileaks повну версію звіту. Ніхто не бажає проблем під час мандрівок по Європі.

Ісландці перед новим роком дуже уважно вислухали людей з “Wikileaks”, і вирішили що їм немає що втрачати. Дуже швидко, за два місяці робоча група з депутатів ісландського парламента Алсінгі(найстарішого в Європі) розробила план законопроектів, що після доробки в комітетах були прийняті  в травні 2010 року.

У лютому текст закону був дещо перероблений. По-перше, формулювання першого параграфу було змінено для того, щоб розширити сферу дії закону.  По-друге, обов`язки держави доповнилися новими завданнями. Тепер вона  повина займатися аналізом перспектив встановлення центрів збору й обробки даних в Ісландії та організовувати міжнародні конференції, присвячені зміні правовій ситуації та юридичного статусу інтернету.

Зміни торкнуться в першу чергу інтернет- ЗМІ й таких сайтів як WikiLeaks, засновники якого прийняли найактивнішу участь в роботі над новим законом. Сама ідея проекту належить засновнику WikiLeaks Жулиану Ассанжу, який презентував її на конфренції в грудні минулого року.  Українській аудиторії WikiLeaks став широко відомий після скандалу , коли в квітні 2010 року сайт «злив» відеоматеріал розстрілу військовим гелікоптером США  мирних іракців та двох працівників агенства «Рейтер». Відео потрапило  на телебачення й викликало величезний шум. В результаті військові США підтвердили справжність відео й заарештували молодого аналітика з армійської розвідки Бредлі Манінга, який ніби-то й «злив» інформацію. Недивлячись на сумний фінал цієї історії, багато хто зміг впевнитися в необхідності існування такого проекту, як WikiLeaks, котрий, на разі, фактично втілює в собі розслідувальну журналістику, дозволяючи анонімно створювати та редагувати контент на веб-сайті.  

Важливо візначити, що остані публікації на WikiLeaks присвячені фінансовим махінаціям, пов`язаним з національними банками Ісландії―Kaupthing и Icesavгe, заборгованість яких складає кілька мільярдів євро.

Але, взагалі, експерти виражають скептичні погляди відносно впровадженого закону. Економічний ефект від його прийняття залишається під питанням. Скоріш за все, фінансові очікування  зависокі. Окрім того,  не зрозуміло, яким чином ісландський закон може допомогти захистити іноземних журналістів, які працюють в Інтернет – ЗМІ. Cуди в ряді країн приймали рішення, за якими розміщення статті в інтернеті є медійною публікацією, якщо вона є доступною з території, яка знаходиться в їх юрисдикції. Це означає, що «наклепною» можна назвати будь-яку статтю. Крім того, юристи можуть розглядати перегляд статтей, які розміщені в інтернеті, як «скачування матеріалів», бо фізично контент зберігається на компьютері.

Іншими словами, ісландська ініціатива – величезний крок назустріч справжній свободі слова та проінформованому суспільству, однак за межами льодової країни вона може бути взагалі абсурдною через різні підходи, які практикують юристи різних країн. Тим не менш, реформа дозволяє громадянському суспільству знову підняти питання демократизації медіагалузі. IMMI сподівається, що прйняття нового закону подіє й на міжнародному рівні.   

Отже, підсумовуючи, зробимо наступний висновок: пропозиції IMMI - це ультраліберальний пакет реформ, зібраний з законодавчого досвіду різних країн. Ціллю пропозицій IMMI є постанова завдання для держави, яка повинна знайти способи розширення свободи вираження в світі та в Ісландії, і забезпечення надійного захисту для джерел інформації. Правова середа повинна бути вивчена на предмет знаходження подібних шляхів, потім можуть бути розроблені нові закони або доповнення до вже існуючих. Необхідно розглянути правову сферу іших країн  для того, щоб обрати найкращі закони для перевтілення Ісландії в лідера вільного вираження інформації.  

Ісландія прийняла цей закон, так як економічний колапс країни спровокував крайній ступінь секретності серед політичної та фінансової еліти держави.

На думку ісландців, набагато легше провести подібні закони в країнах, де є невеликий парламент, високий рівень освіти, відносно низький рівень корупції, і швидкореагуючий уряд. Тобто, не у нас. Прийдеться користуватися ісландським офшором.