Чути обіцянки, але вірити тільки вчинкам

Щоб відчути, наскільки змінилася Україна за останній рік і якими є настрої людей, політикам варто частіше зустрічатися з громадою. І не лише перед виборами, а виїжджати за межі Києва регулярно.

Щоб відчути, наскільки змінилася Україна за останній рік і якими насправді є настрої людей, політикам варто частіше зустрічатися з громадою. І не лише перед виборами, а виїжджати за межі Києва регулярно.

За останній тиждень з лідером партії «УДАР» Віталієм Кличком ми відвідали Хмельницьку та Рівненську області, побували у Херсоні й на Одещині. Коли складали програму, не знали, як включити в графік усі зустрічі в різних аудиторіях (студентських, освітянських, медичних установах, сільських клубах, підприємствах), де хотіли бачити Віталія. Але на практиці ця поїздка нагадувала вже призабуті українцями події 2002-2004 років, коли опозиціонерам забороняли заходити в бюджетні установи, коли сільські клуби й актові зали дивним чином закривалися якраз на час приїзду непровладних політиків, а будь-які оголошення про зустріч, на яку чекала громада, знімалися й знищувалися «невідомими». Схоже, місцева влада розпочала підготовку до майбутніх парламентських виборів, на яких всім, хто не з Партії регіонів, вмикатимуть «червоне світло». У цих поїздках для нас вмикали «червоне світло» не один раз. Так, запрошення поспілкуватися з дітьми та вчителями однієї з шкіл Рівного відкликали за день до запланованої зустрічі. Те ж саме сталося й у обласній лікарні. З острахом йшли на зустріч з Кличком працівники підприємств та закладів освіти Хмельниччини, яких «попереджували» про можливі наслідки спілкування з лідером «УДАРу». І таких прикладів ще багато.

Вже на минулорічних виборах до місцевих рад і політичні партії, і вітчизняні експерти, і міжнародні спостерігачі говорили про погіршення демократичних стандартів та численні порушення, як-то відмова у реєстрації опозиціонерів, численні клони політичних сил, залучення адмінресурсу для провладних партій та кандидатів. Схоже, вибори-2010 були ще м’якою репетицією майбутніх парламентських перегонів, на яких влада, яка стрімко втрачає свою популярність, зможе перемогти лише через адмінресурс, переписування правил під себе та повну блокаду опозиції. Влада розраховує на власну силу та покору громадян, на чергові обіцянки, що мають підкупити довірливих виборців. Але змінюються й настрої громадян. На всіх зустрічах, в усіх аудиторіях жителі всіх регіонів – чи то на Півдні, чи то на Заході, говорили про одне – розчарування, зневіру, незадоволення політикою діючою влади. Перш за все, йдеться про соціально-економічну ситуацію, про паралельну реальність цифр про реформи і покращення життя, якими оперує уряд, та реальним станом речей. Проблеми, які турбують людей сьогодні – це зростання цін, безробіття, недоступність нормальної медицини. Люди говорили про те, що телевізійна картинка новин не відповідає реальному життю українців, особливо в глибинці. При цьому люди вже давно не сподіваються на владу, кажуть – ми самі прогодуємо наших дітей, тільки не заважайте! Дайте спокійно працювати, без щоденних поборів та перевірок, без примусу вступати в лави партії влади… Саме про це ми говорили з підприємцями Хмельницького оптового ринку, одного з найбільших в Україні, з громадою у Рівному, Одесі, Херсоні. Хмельницький оптовий ринок годує родини десятків тисяч українців, і сьогодні ці люди можуть залишитися без роботи. Та ми цього не допустимо – «УДАР» має досвід захисту столичних ринків та їх працівників, буде активно допомагати хмельничанам у відстоюванні їх прав.

Ще одне питання, яке звучало на всіх зустрічах та в усіх аудиторіях – коли ж нарешті  об'єднається опозиція? Чи можливе це до виборів, чи все ж таки правильно йти кількома антивладними колонами до Верховної Ради? Люди нарікають, що не розуміють пасивності опозиції, її роз’єднаності та неузгодженості. І важко з цим не погодитися. Як сьогодні може об’єднатися опозиція? І чи можливо це до парламентських виборів? Не тішу себе ілюзіями щодо швидкості й легкості цих процесів, та чим ближчі вибори – тим більше точок перетину буде між опозиційними партіями, які мають шанс потрапити до наступної Верховної Ради.

Упевнений, що всі ми повинні об'єднатися навколо спільної мети і спільного бачення майбутнього країни. «Водорозділ» сьогодні йде по кордону: чи ми наближаємося до ЄС з його високими стандартами життя і, головне, демократичними правилами, чи повертаємо назад, у радянське минуле. Зберегти залишки демократії неможливо без об’єднання розпорошених сил, а за умови існування в країні 185 партій і рухів, а ще – лідерів, які відірвані від реального життя і не збираються вести діалог з громадянським суспільством, ми створюємо ідеальні умови для домінування партії влади.

«УДАР» – молода політична сила, і ми усвідомлюємо свою відповідальність, у тому числі – за ситуацію в опозиційному таборі. Вже сьогодні ми ведемо діалог з іншими опозиційними силами, близькими за духом та ідеологією про поєднання наших зусиль у відстоюванні демократії, відстоюванні ідеї європейської України. Ми налаштовані на найактивнішу співпрацю з громадянським суспільством, адже сьогодні громадські руху часто є більш активними та прогресивними, ніж деякі політичні партії. Упевнений, що опозиція сьогодні повинна об’єднатися навколо спільного закону про вибори депутатів, вимагати збереження пропорційної виборчої системи за відкритими списками. Тільки разом ми можемо протистояти фальсифікації виборів, активна підготовка до якої вже почалася. Програма мінімум – відмова від взаємопоборювання, спільний контроль виборчого процесу на всіх його стадіях. І якщо не до жовтня 2012, то вже у новому парламенті відбудеться об'єднання навколо спільної мети – повернення України на шлях демократії і євроінтеграції. Без такого партнерства немає жодного шансу на проведення чесних виборів у наступному році.

Українська політика може реально змінитися лише за умови активної взаємодії політичних сил з громадянами. І перший крок до цього повинні зробити саме політики. Адже будь-яка соціологія доводить – люди втомилися від порожніх обіцянок. Сьогодні сформовано чіткий запит на лідерів, які здатні не лише запропонувати громадянам конкретний план дій, але й нести відповідальність за його виконання. І тільки такі політики здатні повернути людям надію на розвиток держави, на стабільний і забезпечений завтрашній день. Але вкотре підкреслю – повернути надію не своїми обіцянками, а діями.