Демарш буркотунів або як охаяти національну гордість.

Національне свято, футбольне відкриття «Олімпійського» не пройшло без зловтішань вічних критиків.

Демарш буркотунів або як охаяти національну гордість.

Національне свято, футбольне відкриття «Олімпійського» не пройшло без зловтішань вічних критиків.

Нарешті, нарешті відкрили футбольним матчем в нашій країні стадіон, який дійсно можна назвати національною гордістю - на 70 тисяч глядачів. Я був на матчі відкриття, справжнього футбольного відкриття НСК «Олімпійського». Дивлячись на величезну чашу стадіону зі свого 26 сектору в мене було відчуття справжньої гордості за свою країну. Ми так довго його будували! І між тим до приходу останнього керівництва на стадіон, не знали напевно чи добудуємо взагалі. По черзі різні ЗМІ заявляли : то українську частину євро хочуть віддати Німеччині, то Італії, то ще комусь…

І ось настав день першого матчу. Україна – Німеччина – 3-3! Це при тому що «бундесманшафт» весь перший тайм нам програвали. Вболівальники всі живі, здорові і щасливі повертаються додому, вмикають телевізори, заходять в інтернет … і дізнаються що насправді все було погано…і у цьому «погано» винним, на думку деяких телеканалів і інтернет-ресурсів, залишається керівництво «Олімпійського». Ну що ж панове знайшли «цапів відбувайлів» для ваших дешевих сенсацій…чесно кажучи гидко такі речі читати і дивитися. А в чому ж звинувачують? Давайте підемо по пунктах.

1.Спекулянти-перекупники білетів. Скільки існує український футбол стільки ж і звучить перед касами будь-якого стадіону питання : «Чи немає зайвого квиточка». Загальновідомо -  попит породжує пропозицію. Тобто ми спочатку купуємо білети у спекулянтів, а потім запитуємось – а чому ж ці самі спекулянти існують? Боротися зі спекулянтами можна тільки одним способом – не купувати у них квитки принципово. Особисто я коли стояв у черзі, сам бачив, як кілька разів одні і ті ж самі люди підходили і накуповували квитки, адже за раз в одні руки продавалося не більше 6 білетів. А ті кому ліньки стояти у черзі потім у них же і купували. Та й до того ж, квитки розповсюджувала компанія «Україна футбол інтернешнал», адміністрація НСК до білетів ніякого відношення не мала.

2.Камери. Відомо що на «Олімпійському» передбачено достатньо місць для розміщення камер, за цим дивилися європейські наглядові органи під час будівництва стадіону. Коли ж телекомпанії, які транслювали матч Україна-Німеччина захотіли деякі з них переставити, їм пішли на зустріч, квитки ж на ті місця просто не продавалися на окремо взятий матч. Що в цьому поганого? Взагалі не розумію навіщо піднімали це питання деякі ЗМІ.

3.Перекриття вулиць. Невже вулиці перед футболом перекривають перший раз? Чи не набридло деяким людям постійно дивуватися цьому і скаржитися, що вони машину вимушені далеко від стадіону ставити. Напевно ж, коли,  київська влада  таке рішення приймала, вона думала і про тих людей, які без машини на футбол приїхали, щоб вони якось пройти могли, а не тиснутися тротуарами заставленими машинами.

4.Турнікети і повтори. І наостанок про «найгучніше». В одній футбольній передачі я бачив, як один гонщик, який напевно гарно розбирається в гонках, на підвищених тонах, питався у Маркіяна Лубківського : «Чому ж мовляв ми купили таке дороге табло, а повтори на ньому не показуємо»…дивне  питання більше нічого не скажеш. Ті хто про таке питають, напевне навіть не чули про те, що останніми роками в ФІФА, йде дискусія про те – чи дозволити користуватися відеоповторами в футболі? На цей момент ця організація має єдину позицію – відеоповтори в футболі заборонені! Про що тут далі можна говорити?

Що ж стосується турнікетів, які начебто не працювали, скажу…я пройшов через турнікет… що правда години за півтори до матчу. Справа в тому, що я вважаю, що на матч треба приходити заздалегідь, а не бігати коли матч вже почався заважаючи іншим, до речі так і в білеті зазначено – «приходьте за 2 години до гри». До речі, думаю всі помітили, турнікети були повно ростовими, я наприклад вперше такий бачив на стадіоні, думаю, що багато хто також…. Поштовхалися  трошки, ну що перший раз таке? Ні. Хіба хтось, не дай боже, загинув? Знову ні! А як би ще не деякі п’яні дурні, то напевно ніхто б і подряпини не дістав. Отже, те що накипіло я сказав. Впевнений, що до наступного матчу керівництво стадіону ще проведе масштабну роз’яснювальну кампанію про турнікети, і натовпу  біля них більше не буде. Загалом, зі святом всіх українського футболу! Ми побудували! Ми відкрили! Ми проведемо Євро бо ми то варті!