І ось тут і з’являються такі як Яценюк.

Тому у мене виникає цілком логічне запитання: яка ж користь з тих ватажків опозиції, котрі вийшли на майдан лише пісень поспівати та заучених речівок промовити, тим самим звернувши на себе увагу, а як

Якщо діюча влада пересадить ватажків опозиції, які фактично привласнили собі саме поняття опозиції як таке, то тим самим відкриється шлях для самоорганізації нового покоління політиків, які шляхом соціальної та національної революції наведуть лад в Україні. Здавалось, на перший погляд це фактично мало стати аксіомою але…

І ось тут з’являються такі як Яценюк, котрий ще декілька днів тому говорив зовсім інші речі, а сьогодні він нібито однією ногою на вулиці, з народом, а іншою на порозі у президента випрошує посаду. Як ще можна пояснити той факт, коли народ 24 серпня 2011 року був готовий до кровопролиття заради покращення життя вже сьогодні. Натомість «яскравий» опозиціонер зупиняв людей та ще звинувачував останніх в провокаціях.

Тому у мене виникає цілком логічне запитання: яка ж користь з тих ватажків опозиції, котрі вийшли на майдан лише пісень поспівати та заучених речівок промовити, тим самим звернувши на себе увагу, а який натомість маємо результат?

Народ в черговий раз ганебно обдурили, навіть поглумилися. Так звані опозиціонери дали людям лише пару випустити, а самі владу, проти якої нібито боряться обійняли та поцілували?

Е-ні.

Я гидую від такої опозиції. Для мене - бути в опозиції це бути з даною владою. Чергові комітети, якби їх не називали вже не допоможуть. Лише вулична боротьба, рішучість, готовність змінювати ситуацію і чин, на який спроможні далеко не всі. Якщо так звана опозиція продовжуватиме діяти тими методами, які ми мали змогу бачити на День Незалежності. Українці втомилися. Втомилися від невиконаних обіцянок влади про покращення життя, втомились чесно працювати, натомість отримувати копійки, яких заледве вистачає аби заплатити за квартиру і купити їжу, не говорячи вже про одяг чи про відпочинок, втомилися слухати чергові розмови з екранів телевізорів про те хто і як їх захищає і захищатиме. Цілком очевидно, що ситуація буде змінюватись.

Сьогодні опозиція в чергове розповідає нам про без альтернативність, натомість ми повстаємо перед вибором: знову повірити в обіцянки, які як свідчить практика і час ніхто не виконуватиме, чи самоорганізовуватись і боротись з системою всіма можливими методами. А опозиція - це ширма окупаційної влади, яку українці поховають на смітнику історії, так як це робили Київські князі, Гайдамаки, Холодноярці, ОУНівці та всі люди доброї волі, які вже зараз розпочали боротьбу.