ЧИ БУТИ, ЧИ НЕ БУТИ ПАЛИТИ ЧИ ХОРОНИТИ ─ ось в чому питання!

Чи створювати крематорії для померлих від туберкульозу? Вважаєш, що ця проблема тебе не стосується? Можливо, та зважай - кожен 6 хворіє цією недугою.

Україна по рівню смертності від туберкульозу займає перше місце в Європі. І з кожним днем все більших масштабів набуває швидкість розповсюдження цього страшного захворювання, а особливо в нашій країні. Ніхто не знає коли та при яких обставинах вперше виявили цю недугу саме в Україні. Та найбільше нею перейматися почалися з 1995 року, коли у нашій країні було зареєстровано епідемію туберкульозу.

Невпинно лине час, а наша держава все вище і вище підіймається на світові сходинки, та чомусь не економічної стабільності чи досягненнях у спорті, а за рівнем захворюваності на туберкульоз. Адже станом на 2011 рік Україна увійшла в першу десятку, а саме посідає 7-ме місце у Європі за рівнем захворюваності на сухоти.

Особливо вражають цифри, адже на сьогодні в Україні зареєстровано 675382 хворих на туберкульоз. Тільки подумати, це дорівнює 1,5 % від усієї чисельності населення країни.

Не­зважаючи на всі заходи, яких вживають для запобігання цієї хвороби, щогодини туберкульозом заражаються троє жителів нашої країни, щогодини вмирає один хворий, а всього хворіє як уже згадувалося 1,5% населення.

Хочеться звернути  увагу на привентивні заходи поширення недуги. Найпоширенішими, але на жаль не найефективнішими є: санбюлетні розміщені на стінах в медичних установ (та чи хто читає їх?), лекції для учнів та студентів (більшість учасників на яких солодко позіхає та літає десь поміж хмар), також не варто забувати про щеплення, які теж останнім часом «обросли» історіями та чутками з приводу їх якості. Хоча цей список варто поповнити ще одним пунктом – створенням крематоріїв для померлих від туберкульозу.

Можливо дехто скаже, що це дещо не гуманно по відношенню до покійників. Але гуманність в даному випадку не врятує від хвороби, бо ж незабаром може настати такий час коли фраза «паличка повсюди» стане реальністю. Адже померлих людей від туберкульозу ховають звичайним способом, але ж паличка нікуди не зникла і знаходитиметься у ґрунті після розпаду тіла людини ще великий строк. І мало хто задумується над тим фактором, що збудник туберкульозу, як його називають в народі туберкульозна паличка, зберігається досить довго в навколишньому середовищі і цей період життєздатності у сприятливих умовах може досягати до 50 років. А знищити її може тільки дія високих температур.

Звичайно, варто очікувати великого опору збоку церкви, бо ж для неї є дуже важливим збереження обряду поховання, а відповідно і суворе неприйняття крематоріїв. Не варто забувати й про державу, та її постійне нарікання на дефіцит коштів у бюджеті, але при бажанні  тут можна знайти вихід, пересадивши чиновників на метро замість шикарних авто та на гречку замість омарів.

А створення таких крематоріїв є вкрай необхідним, бо порівняно із СНІДом чи деякими іншими небезпечними хворобами туберкульоз має таку особливість, що ймовірність заразитися цим захворюванням набагато більша, аніж іншими інфекціями, бо туберкульоз – це повітряно-крапельна і повітряно-пилова інфекція. А отже, туберкульозна паличка може чатувати на людину чи тварину (що є переносником хвороби) повсюди. Наприклад паличка Коха разом з померлою людиною потрапила в землю, звідки може «помандрувати» підземними водами до водойм з яких населення буде брати воду для споживання. Це лише один з можливих варіантів потрапляння бактерій до організму людини, а їх, насправді, значно більше. І не можна ігнорувати той факт, що останнім часом хворіють на сухоти не тільки соціально незахищені верстви населення, як ми звикли вважати, а й люди з досить високим положенням у суспільстві.

Тож можна сказати, що одним з важливих заходів по нейтралізації поширення цієї страшної недуги і є побудова крематоріїв при лікарнях для хворих на туберкульоз. Як казав колись  Гіппократ: «Людина повинна знати, як допомогти собі самій у хворобі, пам’ятаючи, що здоров'я є найбільшим багатством людини». Бережіть себе!