Стратегія-2025: редакція – нова, пастки – старі

Політика подвійних стандартів свідчить, що цілі Стратегії-2025 так і не будуть досягнуті. Бо вони неминуче підуть у розріз з інтересами тих, хто думає не про інтереси Києва, а про власні кишені.

Сьогодні Київрада прийняла за основу Стратегію розвитку Києва до 2025 року. Безумовно, Києву потрібен такий документ, сперечатися з цим немає сенсу.  І тому саме наша фракція була ініціатором рішення Київради щодо розробки Стратегії. Ми сподівались, що це буде документ, який не тільки визначить реальні завдання, що стоять перед містом, а й запропонує шляхи та джерела їх вирішення. На жаль, ми отримали документ з набором «красивих» гасел, призначення якого дещо інше.

В умовах, коли виконання цьогорічного бюджету провалено, реформування галузі ЖКГ так і залишається на папері; коли влада виявила повну нездатність навести лад з МАФами, в сфері освіти, охорони здоров’я та культури; коли в Києві фактично знищено місцеве самоврядування, а територіальна громада фінансово повністю залежить від центральної влади, керівництву міста вкрай потрібні «ефектні» події, які б імітували бурну діяльність. Саме на це й було розраховане прийняття  Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року.

Очевидно усім, що цей проект – питання політичне. І головна мета документу – не визначити основні напрямки розвитку міста та вирішити проблеми столиці, а дати владі хоч якийсь аргумент на майбутніх виборах.

Ще влітку партія «УДАР» проводила круглий стіл, де обговорювалась Стратегія розвитку Києва. Тоді більшість експертів заявили – документ «сирий» і потребує значного доопрацювання. Деякі фахівці взагалі порівнювали Стратегію з журналом «Мурзилка» – мовляв, це просто набір яскравих малюнків та гарних фраз. Й головне – акцентували увагу на тому, що приймати  такий  документ без  точного визначення джерел фінансування, без реальної зміни інвестиційного клімату та широкого громадського обговорення неможливо.

Та замість проведення масових громадських слухань у Києві відбулася їх імітація – влада просто організувала низку показових заходів. Показових хоча б тому, що пересічний киянин, який подавав свої зауваження до Стратегії, так і не дізнався про їх долю, оскільки чиновники навіть не підготували зведеної таблиці пропозицій та їх врахування. Не відбулось широкого обговорення Стратегії і в комісіях Київради. Та і не збиралася влада серйозно змінювати «яскраву книжку з малюнками» - була впевнена, що Київрада й так за неї проголосує, бо навіть не дочекавшись затвердження Стратегії, призначила відповідальних за реалізацію основних її напрямків.

Власне, підготовка та прийняття Стратегії перетворилася на широко розрекламовану піар‑акцію діючої влади, яка вирішила просто задекларувати головні стратегічні ініціативи,  втілення яких потребує  десятків мільярдів доларів. Але ж Стратегія приймається не заради декларацій, а для того, аби в чітко визначені терміни було досягнуто прогнозованих результатів. Та саме їх досягнення і є нереальним. Відсутність джерел фінансування (бюджет Києва повністю залежить від «доброго дядечка» з провладних кабінетів), тотальна корупція, недовіра інвесторів, постійне зростання боргів міста, хронічне невиконання бюджетів, зруйноване міське господарство, яке лишила після себе «молода команда», економічна криза -  ось далеко не повний перелік причин, чому Стратегія не буде виконана. Та владу це не бентежить. Адже сьогодні можна пообіцяти все що завгодно – 2025 рік ще далеко, а вибори вже наступному році!

Скоріш за все, чиновники і не збираються виконувати Стратегію. Вже зараз можна прогнозувати, що після виборів документ покладуть на полицю і забудуть про нього. Як, до речі, забули й про колишню Стратегію та Генеральний план. Адже сьогодні влада   відверто боїться вийти і відзвітувати перед людьми – чому ж, власне, реалізація цих документів провалилася. А оскільки виправдовуватися чиновники не хочуть, їм легше написати новий стратегічний план.

Тож, про інтереси громади у цьому питанні думають в останню чергу. Але в чому не відмовиш новій Стратегії, так це у врахування приватних бізнес-інтересів, адже не дарма документ розроблявся за кошти Фонду «Ефективне управління», засновником якого є Ринат Ахметов. «Приватно-державне партнерство» -  улюблений термін зазначеної Стратегії. І добре, якби в нашій державі воно було б дійсно взаємовигідним. Але на жаль, інтереси держави та місцевих громад, як правило, виявляються другорядними.

Зокрема, навіть після так званого «широкого обговорення», з документу не прибрали тези про розвиток міста «вглиб, угору, щільніше». Тобто, відстояли інтереси забудовників. Не відмовилися й від намірів передати теплоенергетичний комплекс міста в концесію, хоча він належить до стратегічних об’єктів.  І де гарантія, що внаслідок створення «Дніпровської перлини» прибережні території та острови остаточно не опиняться у приватних руках?

На схожі питання влада не дає відповіді. Вона охоче реагує на зауваження лише в окремих моментах. Хоча й тут не уникає подвійних стандартів. Наприклад, заявляє про збільшення зелених зон, але мовчить про те, що станеться це за рахунок лісів на околицях міста.  Говорить про захист історичного центру міста, але в реальності робить все, аби продовжувалось незаконне будівництво біля Софії Київської.

І ця політика подвійних стандартів є додатковим свідченням того, що офіційно оприлюднені цілі Стратегії-2025 так і не будуть досягнуті. Бо вони неминуче підуть у розріз з інтересами тих, хто думає не про розвиток міста, а про наповнення власних кишень. Тож, нам потрібно змінювати не стратегії, а людей при владі. Бо, в іншому випадку, будь-яка стратегія перетвориться на стратегію втрачених можливостей.