Казка чи серіал?

"А там, отой, один, ну… гомік"

  Щоранку, коли мої шестикласники приходять до школи,  із захватом  повідомляють, що зранку  розповідав Сашко Лірник та якого "мультика" показував. 

Певно, казки пана Олександра вони знають вже не один рік . Дисків у нас в школі не один, то й є що послухати,  спочатку злякатися за долю Марусі, порадіти, що все чудово скінчилося, порадіти за ту саму дівчинку Варочку, та парубка Віника… А потім згадати, що вже ж і в школі слухали «Ту саму казку, що Лірник оповідав» . А часом і ілюстрації до улюбленого моменту намалювати.

   Останнім часом тема казок перекрилась темою серіалу «Універ». Найцікавіше, а то й найнеприємніше те, що розповідаючи серіал  Василько раз за разом регоче.  Аж ось, добрався : « А там, отой, один, ну… гомік. Прийшов у рожевій майці…» На моє питання, чого ж той герой має саме таку назву пролунала відповідь : « То тато хлопця прийшов і сказав, щоб того гоміка в них не було.»   Сама я серіалу  не бачила, то не можу впевнитись у правдивості дитячих слів, але факт дитячої  радості від споглядання існує.

  Я собі й уявляю, що сильніше вплине на свідомість Василя – казки Лірника чи серіал «Універ» та інші подібні творчі здобутки нашого телебачення. Тим паче, що альтернативи не помічається.

Хай би краще казки впливали на виховання дітей.