Як назвемо рік, що минає?

А назвати треба. Щоб не забувся, як поганий сон

Не знаю, звідки в них номер мого домашнього телефону, але їхні мелодійні голоси чую заледве не щомісяця, іноді й частіше: “Фірма така-то пропонує вам узяти участь…”, “Центр такий то проводить опитування…”, “Вас турбують ваші друзі…”. Якщо перед святом, то привітають, а якщо запрошують на якусь презентацію в недалекому від мене ресторані “Дубочки”, то неодмінно з дружиною, причім називають на ім’я та по-батькові нас обох…

Колись я віджартовувався, потім, якщо вдавалося, м’яко зупиняв їх запитанням, чи ми знайомі, а оце недавно, каюсь, мало на крик не зірвався. Ну, в кого колись нові сусіди протягом місяця ламали стіни задля облаштування басейну, та ще й поверхом вище, той мене зрозуміє, але однак досі незручно – і за те, що вибухнув, і за те, що нічого кращого не придумав, як удатися до немудрих погроз. Мовляв, якщо не припинять оце… оцей… ПРАНК, во, то за використання моїх незаконно здобутих персональних даних постануть перед судом!

Дивно, що оте дівча тільки чемно вибачилося, чомусь подякувало і – поклало трубку. Бо ж могло й розреготатися. І справді, який, у біса, закон? який такий суд? Радій, чоловіче, що капремонт у сусідів іще триває і, отже, зі стелі тобі поки що не дзюрчить! Скажи спасибі, що твоєю думкою хай і не ЖЕК, то принаймні адміністрація цікавиться…Стоп, яка адміністрація?

Я був такий знервований, що й не зафіксувалося – КМДА Попова чи АП Януковича? Пригадую тільки, що мав би вибрати один із кількох варіантів відповіді про те, яким вважаю 2011-ий рік, самих же варіантів уже не дослухав…

Тепер, звісно, шкодую, бо ж то, може, й не адміністрації їхні, а хтось із них – чому б і ні? – дуже хоче знати, як ото мені живеться, чи вповні відчуваю післявиборне покращення вже сьогодні. Або – чи обіруч голосую за проголошені цьогоріч історичні реформи, чи підтримую курс на ще демократичнішу демократію та на ще остаточніше викорінення корупції. Навіть якби запитання звучало не так конкретно і передбачало не надто широку шкалу оцінювання – а) дуже добре; б) добре; в) майже добре і г) важко відповісти, наскільки добре – то й у цьому разі був би привід подумати, яким виявився для України рік, що добігає кінця.

Втім, чому “був би”? Привід – календарний – залишається, адже на порозі Новий рік, якого ні Президент, ні Верховна Рада ще не годні самостійно скасувати. Хіба що консенсусно, в узгоді з опозицією, віддадуть разом із соціальними пільгами на розсуд М.Азарова. Той може…Тому я, поспішаючи, тут трішки подумав, і здалося мені, що 2011-ий увійде в історію як:

РІК ВИСОКИХ ПАРКАНІВ, КОЛЮЧОГО ДРОТУ І ОПУЩЕНИХ ШЛАГБАУМІВ, що ними турботлива влада іще надійніше захистила від себе народ – і в центрі столиці, і у віддалених межигір’ях;

РІК ЗОЛОТОУНІТАЗНОГО ПРАВОСУДДЯ і, відповідно,

РІК ПОЛІТИЧНОГО ТРАВМАТИЗМУ;

РІК КРЕАТИВНИХ КОНКУРСІВ, серед яких найуспішнішими виявилися безтендерні (читай: внутрішньо-сімейні) конкурси за право на багатомільйонні підряди до Євро-2012;

РІК З БАГАТЬМА НЕВІДОМИМИ, у масках і без, котрих вистачало й раніше, але тепер значно побільшало – і при захисті протизаконних забудов від обурених мешканців, і при рейдерських захопленнях заводів та базарів, і при знесенні протестних наметів, і при розчищенні територій методом підпалу історичних будівель та дощатих дач, що на Русанівських садах у Києві і далі скрізь;

РІК ОБ”ЯВЛЕННЯ ДВАНАДЦЯТИ АПОСТОЛІВ, яких вдячний за епістолярну підтримку Гарант нарік “моральними лідерами народу”. Включно з В.Цибульком;

РІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЕБЮТІВ. Це і відома адміністраторка Г.Герман, і її президент, чия книжка, як колись перші рухівські листівки і газети, змогла з’явитися друком лише за кордоном.

Усього прикметного, ясна річ, так одразу й не згадаєш, тим паче - з квитком уже на сьогоднішній поїзд. О, до речі, цей рік можна іменувати ще й РОКОМ УКРЗАЛІЗНИЦІ!

По-перше, вона завершила рік з рекордно високим показником чистого прибутку – понад 700 мільйонів гривень. По-друге, до 300 мільйонів кредиту під 14% від Укрсоцбанку взяла ще й 40 мільйонів під 15,2% від банку Януковича-молодшого-старшого, причім 200-мільйонна застава (500% від тіла кредиту!) жодного стосунку до злісних чуток про незабарну приватизацію вітчизняної чавунки, звичайно ж, не має. А по-третє, її керівництво вирішило звернутися до уряду з пропозицією посутньо збільшити вартість пасажирських перевезень. Тож, напевно, повертатимусь до Києва після новорічних свят з іще кращим сервісом і дорожчим квитком – подейкують, що в півтора рази.

Втім, це вже буде наступний, 2012-ий рік, і він потребуватиме нових епітетів. Я ж пропоную читачам доповнити визначення цього, який минає.

Можна і без розлогих пояснень. Скажемо нашій владі так, як її очільник одному журналісту: “Ми з вами гарно одне одного знаємо. Решту додумайте самі”.