"Пробудись! Поверни собі свою Країну!"

Воно не можливе з примусу, коли нам вказують, як нам жити, коли за нас вирішують, що і як нам робити, а той, хто насмілюється висловити власне обурення, обов'язково потрапляє під репресивну машину системи...

Щастя людини не можливе, коли вона жебрає і ледве «зводить кінці з кінцями», намагаючись хоч якось забезпечити себе і свою родину! Людина не може бути щасливою, коли вона не знає, як нагодувати дитину, бо не має ресурсів на це, коли її кинуто на грань виживання...

Не можна говорити про світле майбутнє, коли сіється розбрат і ненависть один до одного!..

Влада усе це добре знає, але їй чхати на це – адже вона працює не на громадян України. Вона вже давно веде приховану війну проти свого народу, застосовуючи при цьому давню військову тактику – розділяй та володарюй.

Нас постійно, протягом усіх 20-ти років, «стикають лобами», намагаючись посварити, розділяючи нас на східних і західних, україно- і російськомовних, або за будь-якими іншими родовими ознаками.  І роблять це з єдиною метою, аби ми думали і говорили про що завгодно, але не про причини низької якості нашого життя – адже не знаючи коренів проблеми, ми не здатні вирішити саму проблему.

Чому ж за 20 років при зміні різних політичних сил в Парламенті ми й досі маємо незадовільний рівень життя? Чому в країні процвітає корупція? Чому правду і справедливість можна знайти в суді лише за гроші? В чому ж причина усього цього?

Відповідь стає очевидною, коли аналізуєш структуру ВВП країни і бачиш, що 65% цього ВВП зосереджені в руках ста персон, а решта 35% - у інших 45 млн. громадян України; коли бачиш, що 99% громадян намагаються виживати, не отримуючи гідної оплати своєї праці, а 1% - множить свої статки у рази; коли усвідомлюєш, що суть усіх так званих реформ та поправок до нормативно-правових актів спрямовані лише на те, щоб звузити наші права та свободи, зробити нас підконтрольними системі, відібрати у нас і віддати їм. Коли усе це усвідомлюєш, тоді починаєш розуміти, що 20 років незалежності ми мали не народну владу , а узурпаторів, що тримають своїх громадян у прихованому кріпацтві.

І найбільш прикрим є те, що робиться це нашими руками! Це ми продаємо своє майбутнє,  голосуючи за гречку чи «кістку з барського столу» – подачку в декілька сотень гривень, не задумуючись при цьому, що потім у нас буде відібрано в рази більше. Ми 20 років шляхом голосування наймаємо на роботу людей, котрі у нас крадуть, при цьому ми це знаємо і сподіваємося, що вони перестануть це робити. Ми голосуємо за порожні обіцянки, сподіваючись, що хтось зробить наше життя кращим, не бажаючи визнати той факт, що можемо зробити це лише ми.

Усім відома істина, що світом рухають інтереси, і якщо ми самоусунулися від будівництва своєї країни, бажаючи, щоб хтось зробив це за нас, не дивно, що хтось, взявшись за це, почав будувати її під себе, перерозподіляючи ресурси у власну користь.

Нас не задовольняє якість нашого життя, тому ми будемо самостійно його змінювати, так само, як ми п’ємо, коли хочемо пити, чи їмо, коли хочемо їсти. Оскільки ми хочемо мати те, що ми ніколи не мали, ми будемо робити те, що ми ніколи не робили.

Нам потрібно забути усі свої чвари, що штучно посіяні сьогодні у нашому суспільстві, і  об’єднатися у боротьбі за своє щастя – за свої права та свободи, порядок і справедливість, за свою честь, волю та добробут – адже, усі ми по один бік барикад, ми всі маємо одну і ту ж саму спільну проблему, і усі хочемо її подолати!

Ми маємо побудувати такий суспільний лад, де кожен матиме можливість самореалізації; де кожен здатен забезпечити себе і свою родину, займаючись спорідненою (улюбленою) працею; де дійсно єдиним джерелом влади буде народ; де людина, її життя і здоров’я, честь та гідність, недоторканність і безпека визначатимуться насправді найвищою цінністю в державі; де пануватиме братерство, взаємоповага та взаємодопомога; країну, в якій кожен з гордістю скаже: «Я – українець!»

Це стане реальністю, і ми віримо в це. Ми спершу повернемо собі свою країну, а потім розбудуємо її за власним баченням. І до цього процесу долучаться всі і кожен, окрім тих, хто сьогодні при владі. Кожен з нас - це частина великої народної боротьби. Кожен з нас долучається до неї у свій спосіб. Ми створимо простір взаємної довіри та громадянської солідарності.

Для цього ми об’єднуємося в громадянський рух «Українська весна». Ми поширюємо ідею національного пробудження і боротьби за своє серед усіх своїх друзів та знайомих. Кожен робить свій особистий внесок у нашу загальну перемогу, вкладаючи свої знання, вміння та ресурси (хтось розробляє сайт для поширення наших ідей, хтось розробляє стратегії і плани змін в країні, розписує інформаційно-просвітницькі кампанії, або домовляється про проведення презентацій нашого руху у різних колективах, хтось друкує і розповсюджує маніфест "Української весни", хтось навчає людей організаційної роботи, проводить тренінги і семінари, тощо). Ми будуємо мережу своїх активістів, що гуртуватимуть і організовуватимуть людей. Ми не розповідаємо, як потрібно робити, а демонструємо це - кожен робить те, що йому подобається і що він вміє, для досягнення спільного успіху.

**********

По додаткову інформацію звертатися за контактами: