Мій депутатський звіт

Закон «Про статус народного депутата України" (стаття 24) вимагає від депутатів щороку звітувати перед виборцями за свою роботу. Це - мій короткий звіт.

     Протягом року мною у співавторстві з колегами було ініційовано 12 законопроектів та постанов. З них прийнято - два. Більшість моїх ініціатив стосувалися теми захисту прав журналістів, в першу чергу тому, що я очолювала Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з питань розслідування випадків цензури у засобах масової інформації, тиску на свободу слова в Україні та перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.
     За цей рік мною подано 40 депутатських запитів до різних державних установ, з них найбільше до Генерального прокурора України. Зокрема, щодо незаконних вимог органів прокуратури до дирекцій шкіл Києва про надання персональних даних про учнів та їх батьків; щодо незаконного розміщення в школах приймалень депутатів місцевих органів влади від Партії Регіонів. 
     Нам вдалося зупинити тендер Міносвіти, на суму 103 732 .340 грн., на яких збиралися закупити задороге і застаріле технічне обладнання в кількості 1079 комп'ютерних комплексів.
     Разом з народним депутатом Олею Герасим'юк ми боролися за повернення Києву книжкового магазину "Сяйво", підготували десяток запитів до всіх органів влади, також публічно підняли тему незаконного захоплення приміщення редакцій видань "Наука і культура" та "Трибуна" у місті Києві. Чимало запитів і звернень стосувалися порушення прав людини в Україні - це і вилучення тиражу книги "Вирвані сторінки з автобіографії" відомої письменниці Марії Матіос, і незаконні обшуки у квартирі відомого блогера Олени Білозерської. 
     Занепокоєння викликає неналежна реакція органів влади на запити депутатів, відписки, що часто приходять замість відповідей. Особливо цим страждає київська влада. Ми публічно підняли питання щодо неналежної відповіді щодо незрозумілого переміщення археологічної колекції з "Будинку Петра І" у тимчасове приміщення "Українського дому", поверненні Києву книгарні "Сяйво", збереження приміщення гончарної майстерні у столиці, рейдерського захоплення приміщення редакцій "Наука і культура" та "Трибуна", ситуації навколо київського ботанічного саду, у якого збираються відтяпати пару гектарів. 
     За цей рік я отримала 187 листів. На всі я даю відповіді письмово, в телефонному режимі або електронною поштою. Частина листів - особисті думки громадян щодо роботи парламенту, загальної політичної ситуації, дуже багато звернень про надання фінансової допомоги на лікування. Як правило, коли отримую такий лист - намагаюся допомогти знайти лікарню чи отримати необхідну медичну консультацію. 
     З 2005 року третину своєї зарплати я перераховую на онкологічне відділення дитячої лікарні ОХМАДИТ. Разову допомогу надаю з коштів, що виділяють депутатам на їх повноваження. Пріоритети в цьому питанні - допомога на лікування дітей. Завдяки колегам-журналістам, що розмістили банер про хворого на рак хлопця на популярному інтернет-ресурсі, вдалося знайти йому спонсора на операцію. Також вдалося сприяти в лікуванні ще кількох дітей, що мали складні діагнози. 
     Протягом року також було надіслано 100 депутатських звернень до різних державних установ та організацій для захисту законних прав та інтересів громадян. 
     Разом з журналістами Тетяною Чорновіл та Азадом Сафаровим ми тримаємо на контролі ситуацію навколо Новосавицького будинку-інтернату на Одещині, де санітари закатували вихованця цього закладу. Після втручання вдалося змінити керівництво інтернату. Зараз продовжуємо боротьбу, аби санітар-садист і колишнє керівництво понесли покарання за свої дії. Працюю над законодавчими ініціативами, що покращать умови в інтернатах для людей з психічними вадами. 
     Тримаю на контролі ситуацію щодо вирішення із спірним землевідведенням прилеглої території до Ботанічного саду НАН України ім. Гришка. Зокрема, направлялися ряд звернень та запитів щодо незаконних рішень Київради щодо виділення земельної ділянки, яку передають під будівництво. 
     Одним з головних пріоритетів моєї депутатської роботи цього року був захист журналістів в контексті роботи ТСК з питань розслідування фактів цензури. Комісію було створено після звернення колективів ТВі і 5 каналу щодо позбавлення цих мовників ліцензії, отриманих на конкурсі, поведеному Нацрадою з питань ТБ і радіомовлення в січні 2010 року, інші заяви представників неурядових журналістських організацій. 
Протягом року до Тимчасової слідчої комісії надійшло близько 100 звернень. Ми в свою чергу підготували більше 50 запитів для перевірки фактів про тиск на журналістів, зареєстрували чотири проекти нормативно-правових актів, з яких два прийнято.
     На Комісії розглядали всі звернення від журналістів щодо порушення їх права на професійну діяльність, незаконні звільнення з роботи, конфліктів з силовими структурами, цензуру з боку місцевих органів влади. ТСК організовувала круглі столи і громадські слухання на тему взаємодії із владою, підтримувала, в тому числі юридично, журналістів, які постраждали під час виконання професійних обов'язків. 
     На жаль, звіт Комісії, в якому було систематизовано всі факти тиску на журналістів і перераховано випадки, які можна розцінювати як цензуру, не було підтримано владною більшістю у залі. Ми провели два спеціальних засідання, присвячених розслідуванню вбивства журналіста Василя Климентьєва. Після закриття ТСК цю історію начебто забули взагалі.
     І хоча звіт комісії 17 червня ц.р. більшість у ВР так і не підтримала, ми передали всі наші матеріали відповідним міжнародним організаціям, зокрема, «Репортерам без кордонів», делегації Моніторингового комітету ПАРЄ, зацікавленим депутатам Європарламенту, представникам посольств, неурядовим організаціям. Ми перші провели круглий стіл на тему «Відносини ЗМІ і силових структур в Україні», де обговорювалися конфліктні ситуації, що виникали між представниками ЗМІ та охороною під час масових заходів. За результатами розгляду скарг журналістів до ТСК Управлінням Державної охорони було розроблено спеціальну посадову інструкцію щодо взаємодії з журналістами під час масових заходів.
     ТСК приймала активну участь в просуванні і ухваленні Закону «Про доступ до публічної інформації», наполягла на включенні до порядку денного сесії звіту Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення, наполягала на тому, аби було призначено голову комітету з питань свободи слова і аби цю посаду віддали представнику опозиції. Вперше за останні п’ять років Нацрада доповідала про свою діяльність, хоча законодавство зобов’язує регуляторний орган щорічно звітувати у парламенті.
     За результатами аналізу звернень, що надходили до ТСК, членами комісії розроблені ще два законопроекти («Про внесення змін до деяких законів України щодо здійснення наглядових повноважень Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення» та «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» (щодо забезпечення належних умов для здійснення журналістами, працівниками засобів масової інформації професійної діяльності). 
     Також ми добилися заслухати звіти Генпрокурора і міністра внутрішніх справ про хід розслідування справ Гонгадзе і Климентьєва у сесійній залі. 
     Депутати від опозиції пропонували продовжити роботу ТСК на період виборів, враховуючи збільшення конфліктних ситуацій між владою і медіа, але більшість цю ідею не підтримала. 
     І все ж ключовим моїм пріоритетом є тема євроінтеграції. Тому обрала для роботи Комітет з питань євроінтеграції. А цього року у квітні разом з депутатами європейського парламенту ми створили міжпарламентський клуб "Україна-ЄС", я є його співголовою. До групи увійшли майже по 40 депутатів із Верховної Ради і Європейського парламенту від різних політичних груп і фракцій. Спільно ми провели низку заходів на підтримку євроінтеграційних прагнень України. Одне з засідань відбулося за участі міністра закордонних справ України і комісара з питань розширення ЄС Штефана Фюле, які підкреслили важливість міжпарламентського діалогу. Також група займається моніторингом виконання Угоди про лібералізацію візового режиму і передає європейським колегам всі факти порушень Угоди та Візового кодексу, з якими українці звертаються до депутатів-членів групи. До речі, всі члени нашого клубу у Європарламенті голосували за резолюції, що підтримують європейські прагнення України і виступають за парафування Угоди про асоціацію. Міжпарламентський діалог є важливим для підтримки України. Але, очевидно, що тема євроінтеграції залежить не так від позиції європейських колег, як від ситуації в самій Україні, де сьогодні переслідується опозиція і згортається демократія. 
     Для мене як і для багатьох українців цей рік став роком судових процесів над нашими колегами, навіть не знаю, скільки часу ми провели на абсурдних судових засіданнях. Доки суддя Вовк давав дозвіл провідувати раз на місяць Юру Луценко у в’язниці - скористалася цим правом. Але після того, як суддя Кірєєв почав штампувати відмови соратникам Тимошенко провідати її, Вовк так само заборонив будь-яке спілкування з ЮВЛ. 
     Ще одна проблема, якою я активно займала цього року - гендерна нерівність, яка так само віддаляє Україну від ЄС. Ми з колегами - депутатами ініціювали кілька заходів, аби привернути увагу до проблеми відсутності жінок у владі, порушення їх прав при працевлаштуванні і оплаті праці. Врешті-решт у грудні нам вдалося створити у Раді міжфракційне об'єднання «Рівні можливості". Разом збираємося боротися проти насилля в сім’ї, вже зареєстрували перший спільний законопроект про посилення відповідальності за домашній терор. Серед пріоритетів - соціальні проекти, разом вимагали від Кабінету Міністрів відкликати законопроект про скасування виплат самотнім мамам. Так само підніматимемо питання щодо необхідності введення добровільних квот партіями на залучення жінок у свої партійні списки.