Місточок пізнання і взаєморозуміння

культурні події

Характерним чинником тоталітарного устрою є унеможливлення постання будь-якої альтернативи панівній ідеології. Цей стан сприяв формуванню в суспільстві упереджених стереотипі і штампів, заперечення або навіть спроби дискутування з якими трактувався злочином.

Зникнення з політичної карти світу “імперії зла” й постання на її уламках незалежних держав вимагало принципово нового підходу в справі формування внутрішньої і зовнішньої політики. Справа боротьби з нав'язаним значній частці українського народу в період бездержавності світоглядом вимагає титанічних зусиль і чимало часу. Аналіз двадцятилітнього періоду державності звичайно ж дарує підстави для оптимізму, проте наштовхує і на певні роздуми. Головні з них - чому в Україні донині безкарно діють середовища які прагнуть повернення до тоталітаризму, і наскільки зацікавлена світова спільнота в справі побудови в Україні демократичного суспільства?

На щастя, життя в Україні не обмежується лише політичними телебаталіями та енергійною штовханиною депутатів довкола парламентської трибуни. Відбуваються у нас і події культурного масштабу. Їм звичайно менше приділяють уваги, проте ця обставина жодним чином не нівелює їхньої суспільної вагомості.

19-го січня, в приміщенні київської арт-галереї “Ботега”, відбулося відкриття виставки чеського художника Їржі Корнатовського. З'ява його перших робіт припадає на період апогею “холодної війни”, середину 80-их років минулого століття. Ознакою насадженого Москвою комуністичного режиму були корупція, деморалізація і посередність. Художник не бажав бути часткою процесу загнивання і занепаду, тож обрання “внутрішньох еміграції” (себто закоханість у свій до кінця ще не пізнаний внутрішній світ) стало його громадянською позицією. Свідченням тому – сакральні назви картин і малюнків: “Великий м'якосердний”, “До тиші”, “Медитації картиною”, “Святий”, “Молитва”, “Споглядання”. Уподібнюючись до ченців-художників, які перед малюванням ікони тримають суворий сорокаденний піст, Їржі Корнатовський завжди творить у довгому мовчанні й суворій концентрації.

Більшості своїх картин Корнатовський підібрав найбільш економічну форму, себто коло та різні  варіаційні мутації довкола нього. Відомо, що майже в усих культурах коло, окрім циклічності, символізує й звільнення від одноманітного побуту, веде до зосередження, натхнення та сили внутрішнього потенціалу. Прислухаючись до розмов присутніх на відкритті виставки, довелось почути про вбачання в картинах спіралеподібних форм тваринних або мінеральних структур, образів зіркових галактик, орбіт небесних тіл та океанських вихорів.

Наступного дня, 20 січня 2012 року, в приміщенні Чеського культурного центру, за підтримки Всеукраїнського об’єднання «Чесне Слово», відбулася презентація документального фільму чеських кінематографістів, насамперед знаного Алеша Коудели “Бандерівці”. Тема звичайно для багатьох дражлива. Донині в нашому постколоніальному суспільстві, яким незграбно керує постокупаційна адміністрація, так і не постало єдиного розуміння цього явища. Документальні кадри, спогади учасників тих подій, серед яких і колишні військовослужбовці чехо-словацької армії, були підставою для більш тверезого осмислення подій які відбувались на теренах України після Другої Світової війни.
У презентації взяли участь директор Чеського центру Дагмар Остржанська, автор україномовного титрованого перекладу фільму Євген Возняк, Голова ВО «Чесне слово» Володимир Омельчук, письменник Дмитро Павличко, Президент Міжнародного центру української культури і мистецтв Світлана Долеско, Віце-Президент НАДУ при Президентові України Віталій Малащенко, Головний редактор Української Літературної газети Михайло Сидоржевський.

                                                                                                               Олесь Вахній