ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ТА ШПІОНАЖ МІЖ КРАЇНАМИ СВІТУ

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ТА ШПІОНАЖ МІЖ КРАЇНАМИ СВІТУ

«Інформаційне суспільство» виражає ідею нової фази в історичному розвитку передових країн. Зростаюча кількість людей з необхідністю втягується в безпрецедентне розмаїття інформаційно-орієнтованих типів робіт. Наукові й технічні працівники збирають і продукують інформацію, менеджери й фахівці опрацьовують її, викладачі й працівники комунікаційної сфери поширюють її. Цей процес “інформатизації” не залишає недоторканою жодну сферу соціальної активності: від повсякденного життя до міжнародних відносин.

Та в чому ж полягає мета інформаційної війни та шпіонажу між цими країнами світу? Якщо спиратися на визначення  «Інформаційна війна        (англ. Information War) — використання і управління інформацією з ціллю набуття конкурентоздатної переваги над супротивником. ». Інформаційна війна може включати в себе збір тактичної інформації, забезпечення безпеки власних інформаційних ресурсів, поширення пропаганди або дезінформації, щоб деморалізувати ворога і населення, підрив якості інформації супротивника і попередження можливості збору інформації супротивником. Отже, метою інформаційної війни є послаблення моральних  і матеріальних сил супротивника або конкурента та збільшення власних. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях

Відомо, що великомасштабні інформаційні технології, які дістали назву інформаційних воєн, мають тисячолітню історію. Вже у Біблії згадано Гедеона, який під час воєн регулярно вдавався до залякування ворога. Одного разу він так залякав супротивника, що той розгубився і вдарив по своїх військах. Особливого значення інформаційні війни набули у ХХ столітті, коли газети, радіо, а потім і телебачення стали справді засобами масової інформації, а поширювана через них інформація — справді масовою. Уже у 20-х роках США вели радіопередачі на регіони своїх «традиційних інтересів» — країни Латинської Америки, Великобританія — на свої колонії. Німеччина, яка домагалася перегляду умов Версальського миру — на німців Померанії і Верхньої Сілезії у Польщі, Судетів — у Чехії. Тоді ж, у 30-х роках, інформаційні війни перестають бути додатком до збройних і перетворюються у самостійне явище — як от: німецько-австрійська радіовійна 1933-34 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Саме тоді з'явилося і набуло поширення поняття «інформаційний агресор».

Таким чином, кожна країна,  яка має достатні навички та пристрої здатна проводити  політику «інформаційної війни». Звичайно, жодна країна не приймає охоче «інформаційну війну» направлену проти неї, тому і існує інформаційне протиборство держав. Кожна країна приймає певні заходи щодо захисту своєї країни. Наприклад корпорація США “Microsoft” має дуже складну систему захисту, але трапляються випадки, коли і ця система підлягає «хакерським» нападам, але після цього корпорація намагається прилучити до роботи  цього «хакера», щоб він міг створити нову, більш безпечну систему захисту. Як не намагається кожна країна, але напевно ніхто не може бути захищений від цієї «небезпеки».