Україна – не Білорусь?

Очікувати, що пройдуть вибори і щось зміниться – безглуздо. ЖОДНИХ змін навіть за умови перемоги опозиційних сил не буде (а те, що вони візьмуть 300 голосів виглядає не інакше, як утопія).

Ще кілька років тому Україна була не повноправним, але учасником світової геополітики. Але ж принаймні, вона БУЛА учасником зовнішніх процесів, нехай третьосортним. Наразі ж ситуація все більше нагадує Білорусь – країну, яка не потрібна нікому. Загроза дефолту та практично вже повна міжнародна ізоляція – це те, що ми маємо зараз не в сусідній Білорусі, а в своїй країні. Ми хочемо з успіхом провести ЄВРО-2012, ми хочемо претендувати на проведення Олімпійських ігор. Але якщо ЄВРО все ж таки хоч якось відбудеться, то Олімпійські ігри це просто марево  – не тільки для тих, хто хоче «зрубати» грошей, а взагалі для  України.  Бо не вирішуються дві  проблеми – економічна ситуація (не визнавати загрозу дефолту, як це робить уряд Азарова, ще не означає НЕ МАТИ цієї загрози) та явні проблеми України на міжнародній арені. Нас вже не підтримує ЄС та США, у нас глобальні прорахунки у зовнішньополітичних відносинах з Росією. Якщо  почнеться «Греція» - ми залишимось один на  один зі своїми проблемами  – ЄС набридло «панькатися» з Україною, а Росія хоче зробити з нас якщо і не  другу Білорусь то принаймні покірну служницю.

Очікувати, що пройдуть вибори і щось зміниться – безглуздо. ЖОДНИХ змін навіть за умови перемоги опозиційних сил не буде (а те, що вони візьмуть 300 голосів виглядає не інакше, як утопія). Це не прогноз песиміста, це реальна оцінка зміненої Конституції, бо уряд фактично призначається Президентом. Тим, хто «щось пропустив» нагадаю, наступні вибори президента в Україні – лише в 2015 році. Можна мріяти про імпічмент, але для цього треба 300 голосів і закон, який виписував би цю процедуру.

Але куди приводять мрії? Країні, терміново потрібен новий УРЯД. Технічний, професійний та неполітичний, сформований з людей, які можуть свідомо поступитися своїми політичними амбіціями заради економічних дивідендів для  всієї країни. Уряд – це не забавка для дорослих дядь, це життя мільйонів українців. Тільки за умови створення технічного Кабміну, який зможе провести необхідні реформи (це слово означає дещо інше, ніж те, що робили  з країною останні два роки), не озираючись на політичні інтриги та не змагаючись, як жінки легкої поведінки за привілеї, в України є бодай якийсь шанс не стати «овочем». Уряд, який буде оцінюватися виходячи з реального стратегічного та геополітичного розвитку України, а не популістських, не зрозумілих різно-векторних стремлінь, без мапи місцевості і єдиного плану дій.

Технічний Уряд це річ, яка однаково не сподобається ані владі, ані опозиції. Лише з таким Урядом буде співпрацювати міжнародна спільнота. Уряд провладної партії  треба відправляти у відставку, та шукати компромісних професійних державних менеджерів, які як би ще не звучало іронічно - є в Україні. Є ж, наприклад принциповий Анатолій Гриценко, є Олександра Кужель – яка вже неодноразово довела, що готова відмовитися від політичної кар’єри та працювати на країну, а не на партію. Є Андрій Клюєв, чи не єдиний менеджер регіоналів, здатний вести перемовини з Європою. Також можна згадати Петра Порошенка, який досить успішно працював міністром закордонних справ. А новачок в уряді Валерій Хорошковський, без перекладача може розмовляти з єврочиновниками.

Список можна продовжувати, бо, незважаючи на політичну і кадрову кризу, про яку люблять говорити, в Україні є люди які мають фахову підготовку, які можуть працювати в Кабміні, а не протирати штанці в шкіряних кріслах. Треба не міфічного імпічменту вимагати від влади, або «чесних» виборів, які принципово нічого не змінюють, треба вимагати відставки уряду і формування компромісного Кабміну з досвідчених державних діячів, які мають пристойну, тверду репутацію в США, Росії, країнах ЄС. Це чи не єдиний шанс покращити економічний стан в країні (отримати кредити МВФ, залучити інвестиції, дійти угоди з газових питань з Росією, створити асоціацію з ЄС) та уникнути політичних ризиків – радикалізації та революцій. І це єдиний крок до оптимізації та легітимізації системи влади в Україні на наступні три роки.