Звернення до Міністра Освіти України

1. Студентський квиток. Мені та ще багатьом студентам не надали студентського квитка. Мали видати у вересні, а вже закінчується березень. Ще у січні деканат КНЕУ сказав мені, що вони подали усі дані про всіх студентів до фотолабораторії, а що далі трапляється і кому видали, а кому ні - це не їх діло. Також сказали, що я не перша дзвоню і що розбиратися вони не будуть. У фотолабораторії сказали, що у них не має моїх даних. Взяли вони мої дані, але студентського до сих пір немає. Фотолабораторія каже, що там якісь проблеми в міністерстві. Отже я вже не знаю як боротися із такою несправедливістю, адже мені прийшлося їздити потягом протягом року і платити повну суму за квиток, а по-друге я не можу подати документи на подорож до Європи через те, що там також потребують студентський квиток. Це, я вважаю, за велике нерозуміння ситуації людини і не бачу зовсім ніякої допомоги ні з боку університету ( ні декана, ні цих тіточок із деканату). На вокзалі сказали, що придбати квиток по заліковій книжці, або по довідці із навчального закладу неможливо і повісили слухавку. 

2. Практика. Отже, заплативши за денну магістратуру 16 800 грн. трапилося так, що заочна магістратура майже однакова із денною. Ну добре, змирилися. І от після нового року нас посилають на практику. Умови такі, що практика починається у січні - закінчується у травні. Знайти собі практику студент може до листопада місяця, якщо ж не знайшов до листопада, то тобі її призначають. я вважаю, що із таким становищем із роботою в Україна як зараз - студенти самому знайти собі практику не дуже легко, ще й і за два місяці до того як вона почнеться. Умови суворі. Отже, не вийшло в мене знайти дійсну практику, але я знайшла підпільну, так щоб просто була звідти довідка. і тут у листопаді мені дзвонить вчителька і каже: Ви не знайшли свою практику, а тому я вас влаштовую у одну там фірму. Я кажу : ні, я не можу. а вона каже: Як не можете? Я вже домовилася вам про співбесіду. Це найкраще місце. Туди хоче кожен студент. Я вас сиділа вибирала по оцінкам. Інші студенти на ленінську кузню ідуть, а ви не хочете. Ось так. Я подумала, що це може бути хорошим досвідом для мене і пішла у цю фірму. Я була права, це був хороший досвід, але не для роботи, а для гартування характеру. У цій фірмі нас заставляли сидіти із 9 до 18 години кожного дня і робити їм базу клієнтів. Ніякої іншої роботи, тільки це. Бібліотечних днів для написання диплому сказали немає. Подзвонили в деканат - там також сказали не має таких днів. А тут ще одне: в деканаті було два договори, в одному пункт 7. четвер, п'ятниця бібліотечні дні, а в іншому пункту 7 не має. Отже, на фірми вони взяли аж 5 студентів, щоб була безкоштовна робоча сила. Я не могла миритися із тим, що безцінний час - пів року, за які я плачу 8 тисяч грн. я буду працювати безкоштовно і виконувати роботу на яку навіть шкільної освіти буде забагато.

Тоді, я звернулася в університет. В деканаті сказали іти на кафедру маркетингу. Я прийшла поговорила із викладачкою. вона, вислухавши мене все ж таки дозволила змінити практику, якщо швидко. я швидко домовилася Із іншої практики у той же день прислали лист до кафедри. Але через декілька днів вони мені подзвонили і сказали, що ні, вони не дозволяють мені. Це була інша викладачка. Отже, спочатку сказазли так, потім передумали, потім вони зізвали усіх викладачів марктеингу і був присутній ректор. Ректор дозволив мені поміняти практику. До речі зі мною цю практику міняли ще дві дівчини. Їм також дозволили. Одній із першого разу, тому що вона прийшла з батьками, а мені ця інша викладачка сказала навіть і не думай і нічого слухати не збиралася. Я підійшла до ректора, він підписав мені і дозволив. Далі я підійшла до неї вона мовчки взяла підписаний лист і пішла. Але через тиждень вони знову вирішили мені не дозволити. вони постійно змінювали рішення як несерйозні люди. Було дуже багато нервів. Отже, в останній раз, коли ми прийшли, я вже хотіла забирати документи з цього університету. Ця інша викладачка почала вигадувати причини, чому мене треба відправити на ленінську кузню. Кричала, не давала мені із мамою сказати ні слова. Вигадувала дивні речі і нікого не слухала. Мої нерви такого не витримали і я вирішила здатися, якщо цій людині було так принципово зробити себе правою. 

На мою думку, треба у певні періоди часу проводи дослідження вчителів. Дізнаватися у студентів, що вони про них думають. Адже за таких умов як зараз, коли психічно незрівноважені викладачі  працюють із підлітками. До чого це може призвести? 

Організація практики і самої системи освіти на  курсі не дає ніяких знань. Про щось цікаве в університеті можна навіть і не говорити.

Я зараз пишу цей лист, і у мене майже не має надії на те, що хтось серйозно його зрозуміє і намагатиметься зробити хоч щось. але я надіюся, що Ви переглянете і впровадите заходи щодо покращення освіти. Я надіюся, що ви звернете увагу на поведінку вчителів із студентами і перевірите їх. Дослідження серед студентів щодо вчителів і освіти треба проводити у кожному закладі. Будь ласка, почніть впроваджувати в життя якісь заходи і міри, поки в Україні ще залишилися люди.