Країна, якою керують іноземці

В яку державу вони будуть вкладати кошти, що «законним» шляхом вкрадені з державного бюджету України?

Як Ви думаєте, чи є майбутнє у молодої держави, при владі якої знаходяться іноземці? Не ті іноземці, яких офіційно запросили, як топ-менеджерів, щоб вони своїми знаннями та досвідом допомагали розбудовувати сучасну, економічно розвинуту, суспільно згуртовану та конкурентноздатну державу.

А інші, «приховані» іноземці, які ігноруючи Конституцію України та Закон України «Про громадянство України», отримали громадянство України не припиняючи громадянство інших держав. Ті іноземці, які ігноруючи Конституцію України та Закон України «Про громадянство України», перебуваючи громадянами України, набули другого-третього іноземного громадянства.

Мова йде не про пересічних громадян України, а про тих, хто повинен служити державі  й нам з вами – державних чиновників (так званих можновладців). Уж дуже багато таких «законопокірних» громадян знаходяться при владі в Україні.

Інтереси якої держави ці можновладці будуть відстоювати при розробці та прийнятті законів чи підзаконних актів? А при проведенні міждержавних переговорів та підписанні договорів або контрактів?

В яку державу вони будуть вкладати кошти, що «законним» шляхом вкрадені з державного бюджету України?

Є впевненість, що більшість з нас далека від думки, що це буде Україна.

Це може бути Росія, Ізраїль, Кіпр, Сейшельські або Мальдівські острови, США, Швейцарія, країни ЄС або інші держави, громадянами яких вони теж перебувають, чиї паспорти їх дуже гріють під подушкою на «всякий випадок». Держави, де відкрити валютні рахунки для «чесно зароблених» коштів.

І що більш всього дратує, так те, що більшість так званих «українських» можновладців не приховують свої подвійні та потрійні громадянства.

Більш того, вони ще нас повчають, що треба жити за Конституцією, виконувати діючи закони та рішення судів.

Тут я з ними згоден. Треба виконувати. Але чому тільки пересічним громадянам?

Давайте разом проаналізуємо основні тези законодавства України про громадянство.

Сьогодні в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.  Право рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства   належить Президенту України (статті 4 та 106 Конституції України).

На вимогу Конституції України прийнято Закон України «Про громадянство України», який, зокрема визначає порядок та умови прийняття до громадянства України, підстави для втрати громадянства України, а також повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства та відповідальність посадових і службових осіб за порушення законодавства про громадянство.

А для більшої конкретики процитую витяги із вищезазначеного закону:

Стаття 9 визначає умови прийняття до громадянства України,

а саме:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).

Іноземці, які перебувають у громадянстві (підданстві) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство (підданство) цих держав.

Статтею 19 зазначено підстави для втрати громадянства України,

а саме:

добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.

Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.

Все дуже чітко та логічно – з одного боку громадянин України не може бути громадянином іншої держави, а з іншого - добровільне набуття громадянства іншої держави є підставою для втрати громадянства України.

І хто в державі повинен регулювати зазначене питання?

Відповідь на це запитання надає розділ IV Закону «Про громадянство України»: Повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства.

Президент України приймає рішення і видає укази відповідно до Конституції України і цього Закону про прийняття до громадянства України і про припинення громадянства України (стаття 22);

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства готує подання про втрату особами громадянства України і надсилає їх на розгляд Комісії при Президентові України (стаття 24);

Міністерство закордонних справ України готує подання про втрату особами громадянства України і надсилає їх на розгляд Комісії при Президентові України (стаття 25).

Тож, Законом України визначено хто повинен регулювати та реагувати на питання подвійного та потрійного громадянства в нашій державі.

Але ж чому ніхто не реагує на порушення Конституції й Закону?

Може тому, що з припиненням громадянства України, припиняються повноваження державної посадової особи, народного депутата, державного службовця, судді, прокурора, військовослужбовця та співробітника правоохоронного органу. Або може тому, що можновладцям необхідно мати «запасний аеродром» на випадок, якщо з часом їм загрожуватиме покарання за зраду національних інтересів України або за участь в розграбуванні держави.

А як каже російське прислів’я «не плюй в колодец, вдруг самому придется напиться».

І на останнє:

Стаття 29 Закону визначає, що посадові і службові особи, які порушили цей Закон, несуть відповідальність у порядку, передбаченому законами України.

Думаю що Генеральній прокуратурі України є над чим попрацювати, щоб державою не керували іноземці.

Післямова:

Наші чиновники так люблять брати приклад для вирішення проблемних питань зі «старшого брата». Для інформації привожу витяг із законодавства Російської Федерації:

Федеральний Закон РФ «Про державну цивільну службу Російської Федерації»

Стаття 16. Обмеження, пов'язані з цивільною службою

1. Громадянин не може бути прийнятий на цивільну службу, а цивільний службовець не може знаходитися на цивільній службі у випадку:

6) виходу з громадянства Російської Федерації або придбання громадянства іншої держави;

7) наявність громадянства іншої держави (інших держав), якщо інше не передбачене міжнародним договором Російської Федерації.

Може доцільно взяти за приклад?