Хто «візьме» Вінниччину на парламентських виборах 2012 року?

Кого підтримає традиційно опозиційна Вінницька область на виборах до Верховної Ради в 2012 році? У кого є шанси зібрати розпорошені між різними політичними партіями вподобання вінничан?

Наприкінці 2012 року щотижневик «Коментарі» оприлюднив уже традиційний рейтинг губернаторів. «За підсумками трьох кварталів (2011 року) лідером рейтингу, – повідомляло видання, – став губернатор Вінницької області Микола Джига». Комунальні ЗМІ негайно трактували це повідомлення у сенсі того, що Вінниччина уже займає провідні позиції у державі за показниками соціально-економічного розвитку.

Проте дані офіційної статистики не настільки оптимістичні. За інформацією Держкомстату, Вінниччина посідає 7 місце з кінця за показниками середньомісячної заробітної плати, входить у п’ятірку областей за рівнем безробіття економічно активного населення працездатного віку та має один з найгірших індексів промислової продукції по регіонах за січень-листопад 2011 року про відношенню до попереднього року.

Припустимо, що особистий рейтинг губернатора, тобто рівень докладених владною командою зусиль і об’єктивна ситуація в регіоні, яка формувалася роками – різні речі. Але на парламентських виборах восени 2012 року оцінювати діяльність провладних партій люди будуть не за показниками примарної динаміки інвестицій та інфляцій, а відповідно до власного матеріального достатку. А він у більшості мешканців Вінниччини уже довгі роки не був приводом для гордості. Та й пов’язують рівень свого життя вінничани не стільки з діями місцевої влади, скільки із загальною політикою уряду.

Це, власне, і є причиною того, що Вінницька область традиційно вважається базовою для опозиційних сил.

Коли наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років були сподівання, що «ліва» опозиція може вплинути на всевладдя Кучми – вінничани віддавали власні голоси за КПУ та СПУ. Надії на національно-демократичну опозицію вилилися у середині 2000-х років у масову підтримку спочатку Віктора Ющенка, а, згодом, Блоку Юлії Тимошенко.

Однак вважати, що виборці Вінницької області обирають опозиційні партії та кандидатів лише тому, що вони «проти», було б невірним. Не здобула особливих відсотків у 2006 та 2007 роках опозиційна на той час Партія регіонів, провалом скінчилися спроби одержати на місцевих виборах бодай мінімальну кількість голосів у кандидатів, які діяли за принципом – «проти всіх і проти всього».

Вінничани, хоча й незадоволені, зазвичай, владою, все ж обирають конструктивних політиків, які зможуть чітко і аргументовано довести – що нинішня влада робить не так, і що слід зробити, аби виправити ситуацію. Різкі кроки, ультра-ліва, чи ультра-націоналістична риторика зрідка знаходять відгук у серцях виборців нашої області. Влада, навіть в умовах незадовільної соціально-економічної ситуації, в очах громадян погана не тому, що вона є чужою за ідеологічними та партійними причинами (ідеологія взагалі мало цікавить мешканців області), а тому, що вона не може вивести країну з кризи, підвищити матеріальний добробут людей.

Основним показником для прогнозу вибору вінничан на виборах у ВР в 2012 р. візьмемо результати президентських виборів 2010 року.

Ю. Тимошенко 46,9%, В.Янукович 15,01% Сергій Тігіпко — 11,2% Арсеній Яценюк — 9,48%

Тоді в першому турі область віддала голоси за Ю.Тимошенко (Батьківщина), підтримала й Сергія Тігіпка, непогані результати були у ФЗ. Але, аналізуючи сьогоднішній стан справ цих партій у Вінницькій області та, що найголовніше, – результати партійної роботи цих політичних сил саме на регіональному рівні, можна прийти до висновку, що такий політичний менеджмент, який демонструє ФЗ та Батьківщина не додасть рейтингу цим партіям на парламентських виборах.

Людям можливо подобається Тимошенко та Яценюк, але місцеві очільники цих партій стануть для результатів виборів від’ємною частиною авторитету цих політиків та їх партій. Яка ж політична сила зможе перетягнути на свій бік голоси, втрачені головними опозиційними партіями на Вінниччині?

Однією з найважливіших – базових областей, Вінниччина може стати для партії УДАР Віталія Кличка. Насамперед – особистий рівень довіри до Віталія Кличка, як незаплямованого політика та людини, яка прославила країну на весь світ, авторитет лідера УДАРу серед всіх провідних європейських політиків.

Сьогодні, обласний партійний осередок партії УДАР демонструє один з найкращих показників серед опозиційних партій в області. Аналізуючи політичну активність, заходи, постійну присутність в ЗМІ саме вінницького партійного осередку партії УДАР,  зрозуміло, що в Києві чудово розуміють важливість нашого регіону, для перемоги на виборах 2012 року. Якщо динаміка не буде втрачена, то у Віталія Кличка є всі передумови отримати на Вінниччині один з найкращих показників по країні. Це можливо не лише за рахунок перетікання голосів від «Батьківщини» та ФЗ, а й тих людей, які ще не визначились за кого будуть голосувати, а також тих, хто в іншій ситуації проголосував би «проти всіх».

Але, оскільки цієї графи не буде, то протестний електорат поставлений перед фактом голосування не «ЗА» когось, а «ПРОТИ». Слід зауважити, що після злиття Сильної України С. Тігіпка з ПР, більша частина голосів СУ теж може перейти до УДАРу, адже тоді вінничани голосували за СУ, як за альтернативу ПР і БЮТ. Таким чином, що б не подарувати свій голос владі, люди будуть обирати між опозиційними лідерами. І в цьому випадку – шальки терезів можуть схилитись на єдиного політика, який не скомпрометував себе співпрацею з Партією Регіонів.

Для провладних політичних партій і кандидатів від влади, у випадку, коли застосувати адміністративний ресурс та організувати фальсифікації не вдасться, головною надією буде відвертий (гроші у конвертах), або прихований (будівництво інфраструктури, ремонт комунальних закладів) підкуп виборців. Ресурсів у зазначених кандидатів для цього вистачить, але чи вдасться їм максимально дистанціюватися від непопулярної урядової політики? Адже керівництво Партії регіонів буде вимагати від них як раз зворотних дій – єдиним фронтом на всіх ділянках роботи. На цьому тлі будуть розігрувати карту політичні сили ті кандидати, які не будуть соромитися критикувати дії влади. Безумовно, маючи у користуванні адміністративний ресурс можна серйозних конкурентів елементарно знімати з виборчих перегонів.

Але можна зняти одного, десятьох кандидатів, та, якщо опозиціонерів знімуть, або не зареєструють в кожному з виборчих округів скандал набуде міжнародного статусу, а це шлях до міжнародної ізоляції.

То ж уже сьогодні, на початку року, потенційні кандидати від партії влади стоять перед непростим вибором – публічно афішувати підтримку діяльності уряду, і тим самим втрачати голоси виборців, або ж відмежовуватися від його діяльності, і накликати на себе гнів партійного керівництва. І особливо актуальною є ця дилема для Вінниччини з її стабільною підтримкою опозиції.

Вікторія Мамай

журналіст