„Технологія Щербаня” в дії

В Інтернеті зявилася нова інформаційна „фішка” тижня: нібито Юлію Тимошенко розглядають як одну із фігуранток у причетності до вбивства Євгена Щербаня у далекому вже 1996 році.

Нова інформаційна „фішка” тижня: нібито Юлію Тимошенко розглядають як одну із фігуранток у причетності до вбивства Євгена Щербаня у далекому вже 1996 році. Про деякі нові подробиці в цій справі натякнув не хто інший, як депутат Донецької обласної ради, син Євгена Щербаня – Руслан.

Звичайно, що дана тема – одна із низки інформаційних технологій Банкової з метою не тільки знищити Тимошенко як політичного гравця всередині країни, але й її імідж за кордоном. Посадивши Тимошенко, влада зрозуміла, що значно важче буде приборкати гомін про неї – і в межах вітчизняної політики, і за кордоном.

Ще одним фактом появи нової інформаційної кампанії, назвемо її умовно „технологія Щербаня” є сьогоднішній блог відомого політолога Костя Бондаренко на УП під назвою „1996-й”. Так, Кость правий: нинішній рік, як і 1996-й стане дійсно переломним в політичній історії країни. Наслідки цього ще доведеться оцінити. Проте, прочитавши текст блогу, із сумом розуміємо: Бондаренко писав не тільки про події 1996-го року. Очевидно, він мав й іншу мету – білими нитками спостерігається явна прив’язка до нинішніх подій, саме із призми протистояння „донецького” та „дніпропетровського” кланів. З цього автор блогу робить висновок, що Тимошенко просто платить ціну за помилки минулого, в „пік періоду первісного накопичення капіталу”.

Ще більш сумнівним аргументом на користь сучасних подій, що відбувається довкола Тимошенко, К.Бондаренко приводить логіку розбудови державної політики за тодішніми принципами, що зараз і надалі існують „дві лінії – "понятійна" і "беспредєльна”.

За логікою тексту автора блогу спостерігаємо явну маніпуляцію, яка починається таким чином:

„Як на мене – "понятія" є першим, дуже слабким і примітивним, кроком до усвідомлення диктатури Закону. "Беспредєл" же найпростіше замаскувати під демократію. Хоча, здається, лише у нас між демократією і вседозволеністю ставлять знак рівності”.

Тобто, „донецьки” і зараз користуються певною „етикою 90-х”, неписаними правилами, „понятіями”. А от Тимошенко постраждала, бо і тоді, і зараз (на момент до своєї „посадки” у 2011 році) – була джерелом „беспредєлу”.

Пан Бондаренко, очевидно, має право на свою думку. Проте, у своєму блозі, який вже очевидно є частиною інформоперації „технологія Щербаня” виправдовує логіку діяльності мафіозних структур. Можливо, це дійсно етап, який потрібно пройти, проте, з огляду на бажання об'єктивно ставитися до речей, К.Бондаренко мав би дійсно надати й інші, не менш цікаві факти „буремних 90-тих” із життя інших ОЗУ. І про „донецьких” – в тому ж числі.

А ще найбільше моє здивування викликала теза пана Бондаренка у відповіді С.Лещенко на його ж попередній блог:

„Хоча насправді система стосунків у оточенні Януковича є набагато складнішою, ніж банальний непотизм та "сімейність". Але запущена Вами (С.Лещенком - ІМХО, бо відповідь була саме йому) схема стосунків стала майже канонічною, хоч і не до кінця правдивою”.

Тобто, виходить, все значно заплутаніше. Тоді питання до К.Бондаренка: а звідки Ви знаєте? І якщо знаєте про такі „складнощі” – оприлюдніть їх, якщо іже пишете блог на одному із найпопулярніших інтернет-видань в Україні.

І ще, пересічна цікавість: а будуть блоги про 1997, 1998, 1999, 2000-й рік, і т.д. А то все-таки цікаво, чому для дискусії К.Бондаренко обрав тільки 1996-й?