Сын Иван
06 квітня 2012, 20:05
стих
Я посадила дерево
в день, когда у сына резались зубки
он плакал беспомощный, маленький
и руки мои просил
дерево - саженец дуба крохотный
листвой на ветру трепетало
и льнуло к рукам моим
что было сил.
посадила - и сыну сказала:
видишь, лет через пять
буду мерять вас ростом
кто выше ты или он -
а лет через двадцать
это будет уже непросто.
Эй, люди - вечно спешащие мимо
Всего того, что мною
Денно и нощно хранимо-
не рубите деревьев
и судеб людских не ломайте.
Сын и дерево - вместе-
на радость другим
ВЫРАСТАЙТЕ!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.