ВЕРХОВНА РАДА – РЕФЛЕКСИ ЧИ РОЗУМОВА ДІЯЛЬНІСТЬ?

Парламент, або Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади. Чи зміниться якісний склад народних обранців в звя'зку з наданням можливості вибру особистостей за мажоритарними округами?

Загалом, з браком вільного часу, я дуже рідко дивлюсь телебачення.

Але, ввімкнувши пізно ввечері телевізор на каналі РАДА, який проглядаю час від часу, оскільки займаю активну життєву та громадянську позицію та є небайдужим до нашого політичного сьогодення, не зміг відірватися від видовища, яке в той час транслювали в прямому ефірі...

Виявилось, що саме в цей час «Парламент, або Верховна Рада України, яка є єдиним органом законодавчої влади» приймав один з найважливіших процесуальних документів України – Кримінальний процесуальний кодекс України.

Дане дійство заворожило не своїм процесом, який суворо визначений регламентом та чітко дотримувався головуючим, а обличчями «народних обранців», які приймали згаданий документ, точніше їх виразами... Складалося таке враження, що в сесійній залі присутні не живі люди, а біологічно активні субстанції, які діють за вказівкою «з верху».

Не згадаю хто і де, але раніше порівнювали наш законодавчий орган зі «стадом», яким керує зверху «пастух», а «вівці» слухняно виконують всі вказівки.

На мою думку, вельмишановні депутати нагадують «собак Павлова», в яких присутній умовний рефлекс, у відповідності з яким після ключового слова «голосуємо» потрібно натискати зелену кнопку, в разі мовчання – за бажанням та внутрішнім переконанням на вибір – жовту, червону чи взагалі «перерва на відпочинок». Причому кнопки натискаються не лише за себе, а й «за того хлопця», який повинен був сидіти по сусідству і виконувати свою роботу.

Кнопкодави – це єдиний термін, який в повній мірі відображає сутність людей, які автоматично виконують повноваження, надані Конституцією України.

Верховна Рада України є законодавчим органом, який повинен приймати закони. Для цього український народ делегував свої повноваження чотиристам п’ятдесяти громадянам України з метою виконання представницьких функцій в парламенті від імені народу. В момент народного волевиявлення (голосування) щодо обрання згаданих представників, мало хто з виборців цікавиться їх біографією, фаховими знаннями, розумінням роботи народного депутата тощо… Нажаль, вже на цьому етапі і відбувається основна помилка українського народу, яка має ключове значення в подальшій роботі Верховної Ради України, представники якої приймають історично важливі документи суто механічно натискаючи на кнопки.

Дивлячись в обличчя народних депутатів неважко зрозуміти, що деякі з них дуже далекі від проблем кримінального судочинства, які намагаються виправити чи посилити (в подальшому буде видно) шляхом прийняття нового процесуального документа. Дехто читає газету, дехто «вийшов» в Інтернет через особистий планшетний пристрій і думками дуже далекий від подій, які відбуваються в залі, дехто обговорює більш нагальні проблеми не пов’язані з процесом прийняття законодавчих актів, дехто спить. Лише під час, коли в залі лунає ключове слово «голосуємо» - обличчя депутатів починають виражати зацікавленість процесом і вони згуртовано «намозоленими» пальцями починають виконувати свою технічну кнопкодавну функцію.

При цьому, в залі присутні не більше сотні народних обранців, а рішення чомусь приймається кількістю голосів, більшою ніж двісті п’ятдесят… А як же норма Конституції України, якою передбачено, що голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто? Маючи чимало знайомих в інших країнах Європи, мені приємно, що вони також цікавляться процесами, які відбуваються в Україні. Але при цьому прикро усвідомлювати, що спостерігаючи за пленарними засіданнями нашого Парламенту, вони щиро насміхаються над тим фарсом та показухою, яка відбувається в його стінах…

Ви знаєте, багато хто вважає Конституцію України недосконалою. Так воно і є. Розділ конституції в частині повноважень та прав Народних депутатів потрібно кардинально змінювати. Та проблема, на яку я звернув увагу – це лише краплина в морі. Але задля її вирішення необхідно лише змінити ч. 1 ст. 80 Конституції України, яка регламентує, що Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп, виключивши з неї слово НЕ, та скасувавши виняток.         Маю надію, що після внесення таких змін кожен народний обранець під час натискання кнопки все ж таки задумається, який колір натискати. А може й почне читати аналітичні матеріалі до законопроектів, починаючи вникати в суть законотворчої роботи.

На мою думку, проблема криється не тільки в недосконалості Конституції, а й у фаховій відповідності народних обранців. Провівши бібліографічні дослідження серед великої кількості народних депутатів нинішнього скликання, я не знайшов необхідної кількості фахівців в області права, які в повній мірі усвідомлюють свою роботу! Адже Парламент України є законодавчим органом і лише особа, яка має юридичну або економічну освіту може розуміти, з якою метою надано для розгляду той чи інший законопроект і які він може нести правові наслідки для держави та її народу.

Поки не буде розуміння даної проблеми на рівні виборців, і люди не стануть саме ОБИРАТИ народних депутатів, а не голосувати за Партію, у якої більше реклами, яка більш модна чи більш відома, до тих пір ми будемо мати керований в ручному режимі законодавчий орган, через який правляча партія буде вирішували питання суто власних політичних та економічних амбіцій, замість реальних економічних та соціальних питань, які конче необхідно вирішувати для покращення уже сьогодні соціально-економічного розвитку нашої держави.

Новий закон Про вибори народних депутатів надає право виборцям здійснювати власне волевиявлення, обираючи не лише серед великої кількості партій, а й серед конкретних осіб в мажоритарних округах.

Зважаючи на це, маю надію, що позитивні зміни в виборчому законодавстві в деякій мірі виправлять ситуацію з якісним складом Верховної Ради України уже найближчого скликання.