Назад у майбутнє

Електромобілі допоможуть містам зітхнути з полегшенням.

Більшу частину своєї історії людство пройшло пішки, задовольняючи потребу у пересуванні лише за допомогою власних ніг. Тому винайдення автомобіля наприкінці 18-го сторіччя стало для світу чимось більшим за черговий етап технічного прогресу. Парове дітище Кюньо поклало  початок новому розумінню відстані та руху, а невдовзі паровий двигун поділив першість з іншим витвором епохи індустріалізації - електродвигуном. Довгий час електромобілі займали вирішальні позиції на ринку транспортних засобів, зокрема з 1900 року більшість автомобілів були оснащені саме електричними двигунами. Тим не менш вже у 1913 році їм довелось поступитися батьку "конвеєрного виробництва" Генрі Форду. В епоху дешевої нафти та суспільства, далекого від екологічних проблем бензинові "форди" швидко набули популярності, залишивши електромобілі далеко у минулому. На вихлопні гази мало хто зважав, тоді як глибокий й потужний звук бензинового двигуна змушував серце чоловіків битися частіше, малюючи в уяві картинки вільного та успішного життя.

У 20-му столітті людство стало свідком справжнього автомобільного тріумфу. Міста і села перетворилися на споживачів "автомобільної маси", яка сьогодні досягає приголомшливої позначки - майже одного мільярду одиниць. Проте автомобільна революція минулого століття, встигнувши змінити наше життя на краще, тепер викликає неабияке суспільне хвилювання - адже чотирьох колісний приятель людства приховує під капотом чимало неприємних сюрпризів. 

На сьогоднішній день усі світові перевезення на 97 % залежать від видобутку нафти, тоді як остання, займаючи ключові позиції на геополітичній карті світу, все частіше стає причиною конфліктів та непорозумінь між цілими країнами і окремими представниками нафтового ринку. Крім того, 13 % викидів СО2 у світі і майже 20% - на території Європи є результатами життєдіяльності автомобілів, оснащених двигуном внутрішнього згоряння (ДВЗ). Перетворюючи пальне на енергію такі двигуни стрімко насичують цілі міста та села чадним (СО) та вуглекислим (СО2) газом, оксидом азоту та іншими, більш дрібними відходами,  від чого страждають якісні показники людського життя та навколишнього середовища.

Хвилює те, що розмови про конкурентоспроможність елекромобілів на масовому ринку ще передчасні: по-перше тому, що технології виробництва сьогодні занадто дорогі, а по-друге - недосконалі. Перемагаючи ДВЗ з погляду екологічності, батареї для електромобілів тим не менш поступаються їм або у ціні (адже сучасні технології дозволяють виробляти акумулятори з високою енергоємністю лише з коштовних срібла чи літія), або у зручності, працюючи при надто високих температурах. Сучасні акумуляторні батареї великі за об'ємом та можуть важити до чотирьохсот кілограмів, а через вміст отруйних компонентів та кислот потребують ефективного вирішення проблеми утилізації, яка впливає на чистоту навколишнього середовища не менше за викиди СО2. До того ж і виробництво електроенергії - процес не надто екологічний, тоді як зарядження акумуляторних батарей потребує неабиякого зросту продуктивності електростанцій. 

Однак сьогодні, коли  власники автозаправних станцій тільки й встигають змінювати таблички з цінами на бензин, а масове занепокоєння погіршенням екологічного стану планети зростає на урядовому рівні, відродження та удосконалення електромобілей стає, хоча і частковим, але ефективним рішенням "брудної" екологічної проблеми. 21-ше століття, проте, у боротьбі за екологічно чисті дороги, звертається не тільки до досвіду минулого, а й удосконалює свої знання в галузі технологій майбутнього. 

Якщо на початку 20-го сторіччя електромобілі набули значної популярності у більшій мірі серед американського суспільства, то через сто років вони спромоглися зацікавити також Європу і Азію. Тепер, коли мегаполіси та навіть невеликі міста буквально задихаються від автомобільних вихлопів, "електрифікація" дорожнього руху стає чи не єдиним виходом із ситуації: працюючи за рахунок електроенергії, акумуляторні батареї електромобілів не забруднюють повітря. У місцях, де вже неможливо відкрити вікна чи вивести на прогулянку дітей через надлишкову кількість автомобілів з ДВЗ, їх електричні "брати" виграють за усіма зовнішніми показниками: вони менші за розміром, тихиші, а головне - дозволяють дихати вільно, не викидаючи у повітря шкідливих газів чи інших речовин. 

Крокуючи в ногу з часом, японські виробники Mitsubishi і Honda вкладають мільярди доларів в науково-дослідницькі розробки електроавтівок нового покоління, які могли б задовольнити споживача співвідношенням ціни та якості, а головне - стали б рівноцінною альтернативою "щасливим власникам" двигунів внутрішнього згоряння. Європейське суспільство теж не лишається в стороні: у 2011 році німецький уряд вводить програму розвитку культури електромобілей в країні, що передбачає збільшення їх чисельності до одного мільйону протягом дев'яти років, а наукові центри Франкфурта та Копенгагена збирають цілі конференції, присвячені еко-автмобільний тематиці. 

Технології виробництва та обслуговування електромобілів ще зовсім недосконалі, проте навіть сьогодні важко сперечатися з їх перевагами там, де гостро відчувається недостача свіжого повітря, де навіть в міських парках неможливо сховатись від вихлопних газів. Але рішення й досі за нами- обрати потужність та силу двигуна внутрішнього згоряння чи прискорити ту мить, коли міста нарешті зможуть дихати вільно.