Деякі люди живуть за принципом "після нас хоч потоп". Вони поводять себе на природі гірше, за дикунів: залишають після себе купу сміття, яке не розкладається на вихідні речовини природним шляхом.
Поки ми в шоці хапаємось за голову згадуючи Чорнобиль, боїмось потрапити під кислотний дощ, чи то купити продукт із ГМО у супермаркеті, не помічаємо того, що відбувається навколо нас. Не помічаємо елементарного побутового сміття, що нас оточує, вважаємо, що воно не є небезпечним, адже обгортка від "Снікерса" чи порожня пляшка не містять радіаційних молекул, а отже, і не зашкодять нашому здоров'ю. А здоров'ю природи зашкодять? Не все так просто: в
икидаючи сміття, люди порушують один з основних екологічних законів -- кругообіг речовин у природі. Адже, вилучаючи з природи чимало речовин, людина змінює їх до невпізнанності повертає у природу у вигляді сміття, яке не розкладається на вихідні речовини природнім шляхом.
Щороку накопичується близько 10 млн. тонн сміття, близько 160 тисяч гектарів землі в Україні зайнято під смітники (це близько 700 смітників, що існують в кожному місті або селі). А ми так зайняті вирішенням глобальних проблем, на кшталт глобального потепління, що вже й не помічаємо того бруду, серед якого живемо і який самі ж коло себе створюємо. Замість того, щоб приносити прибуток і без того небагатій країні, мільйони тонн відходів отруюють землю, воду, повітря. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в Україні, без перебільшення, наближається до критичної, адже переробкою відходів у нас займаються на дуже низькому рівні.
Вперше я звернула увагу на проблему засмічення навколишнього середовища, коли рік тому відпочивала із друзями в невеличкому селищі Буки на Черкащині. Справа в тому, що це місце нещодавно увійшло в список 100 найкрасивіших місць України через мальовничий Букинський каньйон посеред поля та стрімку річку Гірський Тікич.
Місце і справді надзвичайно гарне та незвичайне, але, замість того, щоб підтримувати красу букинської природи, туристи вкрай засмічують та паплюжать це природне диво. На величних скелях "красуються" графіті, люди на "Джипах" залишають упаковки від їжі та пляшки серед лісу, або ж кидають у річку. Соромно за людей. Хіба так важко, тим паче, подорожуючи на машині, вивезти сміття та викинути його в урну? Можна хоча б спалити, і то краще. Виходить, місце в рейтингу природних прикрас України грає із мальовничими куточками в злу гру, адже, популяризуючи ці місцини серед туристів, вони автоматично отримують в "бонус" сміттєві залишки на згадку від цих туристів.
Усього в країні під сміттям різного виду і походження зайнято 160 тисяч гектарів земельних угідь. Виникла навіть наука про смітники - техногенна геологія. Модуль техногенного навантаження на одиницю площі нашої країни становить 41391 тонну на квадратний кілометр, відповідно на одного жителя - 480 тонн. Це позамежні цифри. Україна - одна з найбільш забруднених і екологічно напружених країн світу. Для порівняння: техногенне навантаження на одиницю площі в нашій країні вдесятеро перевищує таке в Росії.
Отже, українці вкрай нахабно поводяться із природними перлинами своєї країни, чого не скажеш про європейців. Порівняння з передовими країнами світу просто некоректне, оскільки в них утилізація промислових відходів здійснюється на 65-80% поточного виходу. Надію вселяє той факт, що ще років 15-20 тому ситуація в більшості країн була приблизно такою самою, як сьогодні в Україні: відходи в основному відправляли на смітники, полігони для поховання або спалювали. Людство дійшло висновку, що потрібно принципово змінювати підхід до побутового сміття як такого. Переоцінка цінностей сталася на початку 80-х років ХХ ст., коли розвинені країни зрозуміли, що стосовно відходів метод "як з очей, так і з думки" проблеми не вирішує.
Чи є світло в кінці тонелю?
Утилізація (застосування з користю) сміття у великих містax і міських агломераціях - надзвичайно важлива народногосподарська проблема. Найбільш широко застосовyюrься компостування, спалення і піроліз твердях побутових відxoдів. Найбільш простим способом знешкодження і переробки твердих побутових відходів є компостування. Це аеробний біологічний процес із виділенням тепла під впливом термофільних мікроорганізмів. які окислюють органічну речовину. 1з 30 т компосту, вивезеного на 1 га сільськогосподарських угідь, можна отримати до 0,5 т азоту, фосфору і калію, а також 1 т вапняку. Особливо ефективне компостування в тих районах, де вміст органічних речовин у смітті значний і є потреба в добривах.
Спалення сміття набуло широкого поширення в останні, десятиріччя. Перевагою процесу є можливість використати сміття як енергетичну сировину. У середньому з 1 т твердих відходів можна отримати 1000 кг пари і 150 кВт електроенергії. До недоліків методу слід віднести yтворення великої кількості пилу і шлаку, а також значне забруднення атмосфери.Останніми десятиліттями частка ТПВ, які спалюють з утилізацією матеріалів і теплоти, неухильно зростає.Теплоту від спалювання ТПВ можна використовувати для одержання:
- гарячої води чи водяної пари (утилізаційні котельні),
- електроенергії за рахунок роботи водяної пари (утилізаційні електричні станції), теплоти та електроенергії (утилізauійні теплоелектроцентралі).
Що робить держава?
На сьогодні в Україні поводження з відходами визначається Законами "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991 р.), "Про відходи" (1998 р.), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччі населення", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про металобрухт", Кодексом України про надра, а також "Програмою поводження з твердими побутовими відходами", затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 4 березня 2004 р. (розділи 2,3), іншими нормативними документами.
Зокрема, згідно статті 5 Закону України "Про відходи", основними принципами державної політики у сфері поводження з відходами є "пріоритетний захист навколишнього природного середовища та здоров'я людини від негативного впливу відходів, забезпечення ощадливого використання матеріально сировинних та енергетичних ресурсів, науково обґрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства..."
Висновок
Італійська мафія у свій час пролила багато крові, щоб отримати контроль над сферою вивозу й утилізації сміття в Нью-Йорку, Чикаго й інших американських містах. Директори радянських сміттєвих полігонів були найбільш заможними людьми. Смітники зберігають у собі дуже багато корисного й коштовного. Проблема лише в тім, як корисне відокремити від некорисного. Якщо не навчитися робити цього, сміття стане джерелом великих екологічних, соціальних й економічних проблем. У нашій країні поки що так і відбувається.
Для всіх нас дуже важливо усвідомити, як це усвідомили мешканці розвинених країн, наскільки "сміттєвий вал" небезпечний для міста, довкілля. Не менш важливо й те, що й цю проблему можна легко подолати, зробивши невелике зусилля над собою.
Наскільки б людина не "відривалася" від природи, вона все одно залишається її частиною. Знищуючи природу, людство повільно тв планомірно губить себе. Люди страждають від хвороб, про які ще років 50 тому ніхто й не знав. Алергії, стреси та фобії стали справжнім бичем сучасного суспільства. Що ж буде далі? Ніхто не в змозі передбачити. Лиш одне ясно: поки не пізно, треба міняти своє ставлення до навколишнього світу.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.