Вони голосували «ЗА» законопроект Колесніченка. ПОВНИЙ СПИСОК…

Ті, хто на публіці “принципово бореться” проти законопроектів “О двуязичії”, насправді нерідко голосують “за”, коли вважають, що за тим ніхто не стежить…

Сьогодні о 13й годині біля Верховної Ради близько однієї тисячі осіб (хоча, особисто я й розраховував на дві) з дудками і тарабанами вимагали зняття з розгляду законопроекту № 9073, скандально відомого, зокрема тим, що його фактична спрямованість на знищення “державної” української мови під прикриттям захисту мовних прав національних меншин, є очевидною не лише на Україні, але й, приміром, в ОБСЄ.



Зрозуміло, що категорично проти даного законопроекту виступили парламентські представники політичних партій, об’єднаних у відомому Комітеті Опору Диктатурі (КОД): БЮТ-“Батьківщина”, “Фронту Змін“ та дрібніших “сил”, які входять до складу фракції “Наша Україна – Народна самооборона”.

“В Україні має бути одна державна та офіційна мова – українська,” – говорять вони.

За лаштунками цього лишається, втім, той факт, що близько 80 представників вищезазначених фракцій (не рахуючи тих їхніх колег, які стали “тушками” одразу ж після обрання президентом т. зв. “держави Україна” Віктора Януковича) підтримали розгляд даного законопроекту не далі як 07 лютого 2012 року, голосуючи за Постанову Верховної Ради України № 9800  “Про порядок денний десятої сесії Верховної Ради України шостого скликання”.

Результати цього голосування кожен охочий може побачити тут. Скажу чесно, особливо мене розчулила присутність у списку тих, хто голосував “за”, таких осіб, як лідер партії “Фронт Змін” Арсеній (Кролик) Яценюк, брат колишнього президента “держави Україна” Петро Ющенко, лідер фракції БЮТ-“Батьківщина” Андрій Кожем’якін та його перший заступник Сергій Соболєв. . Трохи засмутила наявність там Миколи Томенка (хоча я начебто і “досить дорослий хлопчик”, щоби в ніякі ілюзії уже не впадати та “кумирів собі не створювати”).

PS На минулому тижні я писав про аналогічну історію з іншим резонансним законопроектом – новим Трудовим кодексом України, який дарує всім найманим працівникам такі несумнівні блага, як законодавчо необмежений робочий день і тиждень, а також – необмежену “матеріальну відповідальність“, розміри якої в односторонньому порядку встановлюватиме роботодавець. Про тих, хто підтримав його “у першому читанні“ – дивіться тут.