Із швидкістю вітру, на модному Volvo, ми летіли у Щорс…
Майже літнє сонечко о п’ятій ранку вже сходило із-за
обрію. Його яскраві теплі промені, ще не сміливо, але заглядали у віконце авто.
Яка це насолода кружляти пустими вулицями Києва.
Прекрасна зелена столиця ще спить і бачить солодкі сни
про довгоочікуваний святковий червень…
Довгою стрічкою, перекинувся на лівий берег Дніпра, громісткий
міст. Відкривши вікно, я насолоджувалась
надзвичайним ароматом весняного прохолодного віру.
Мене кожний раз, по-новому, вражають краєвиди Києва:
парки, сквери, старі будинки, високі новобудови, європейські бізнес-центри,
пишні храми…і вона..велична і непохитна Батьківщина-мати, яка ніби то, охопила
в свої могутні і сильні обійми місто, захищаючи і оберігаючи його…
Жодної машини. За вікном чутно співи пташечок. Довга
широка дорога, плавно витікає в ще ширшу трасу на Чернігів.
Пусто. Спокійно. Чутно тільки подихи.
От і відома всім Биківня. Свіжий запах хвої з величезного
соснового лісу. І трохи моторошно стає, згадувати, що тут поховано сотні людей,
що зазнали Сталінських репресій… Героям слава. Слава Україні.
Слава Господу – творцю безмежної і незрівнянно прекрасної
землі української…
В'ється дорога. На такій швидкості закладає вуха, і стає холодно. Одне за
одним пропливають українські села… Далі прекрасна старовинна церква, яскравий
зелений гай… Чернігів…
Не велике місто швидко промайнуло у вікні авто… І знову
тиша, знов широка траса, величезні зелені лани, густі українські ліси…
І ось він – Щорс. Малесеньке, не примітне містечко, устелене
зеленою травою і вкрите високими пишними деревами. Навпіл розділене
безкінечними залізничними коліями, воно має свою особливу неповторність.
Чисте повітря, велика площа у центрі, пам’ятник, дім
культури, старі магазинчики, кафе - все закрито. Але як не дивно, у повній
тиші, в недільний день, напрочуд велика кількість людей.
У Щорсі свято – ВИБОРИ!
Я приїхала сюди спостерігачем. На свою дільницю в
автошколі потрапила швидко, бо все місто Щорс можна обійти мало не за 3 години.
О 8:00 тут вже стояла величезна черга.
5 дільниць. 6 кандидатів. 1 мер. І тисячі виборців, із
спільною надією на майбутнє.
Радісні і святково одягнені, вони прийшли віддати свій цінний
голос.
На моїй дільниці голосувало чотири із шести кандидатів. Кожен з них, прогулювався серед
людей, нібито, намагаючись в останній момент переконати виборців. І не заходячи
до кабінки вальяжно ставили галочку біля свого прізвища.
О 22:00 дільницю закрили. Наступив підрахунок голосів.
Один за одним голова комісії передавала бюлетені у стопку з одним і тим же прізвищем.
Для маленького міста так важливо було зробити правильний
вибір. Остання крапля надії на краще майбутнє для своїх дітей і онуків, ось що
залишилось у його жителів.
У всієї України, і зовсім не залишилось права на помилку.
Українці віддадуть свій голос, і з надією чекатимуть на те, що країна знов
процвітатиме…
Щорс зробив свій вибір. З результатом 57% голосів,
переміг молодий і успішний кандидат, висуванець Радикальної Партії, який зумів переконати…і довести...
Чи правильний вибір зробить Україна...і що буде далі…покаже час…
А ми, о п'ятій ранку, на модному Volvo із швидкістю вітру та
надією на мабутнє мчимось назад…
Яка це насолода кружляти пустими вулицями Києва…
Ольга Зубко
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.