Ядерні програми Ірану, міф чи реальність?

Американо-ізраїльський варіант «вирішення» ядерної програми Ірану.

Досліджуючи поведінку наддержав під час однієї з російсько-турецьких воєн кінця XVIII ст., Видатний російський історик Сергій Соловйов писав: «Англія не любить воєн, вона починає їх тільки у крайніх випадках, коли безпосередньо відчутний її переважаючий інтерес, любить вести війни чужими руками, замість армії воліє надавати фінанси і припиняти війну за першою ж можливістю, коли вже зникає небезпека, що загрожує її інтересам». Слова великого історика, без сумніву, можна приписати і до відходів англійського виробництва - зоряно-смугастим янкі, які оголосили весь світ «своїм городом - територією вищих життєвих інтересів» і як завгодно безжально «орють-сіють-жнуть». Після «активних сільськогосподарських робіт» зірково-смугастих в усіх усюдах Землі, розпочинається справжнє «опустелювання» територій, а люди, що мешкають на них, у кращому випадку перетворюються на напіврабів, які ледь животіють у далеких провінціях Дяді Сема.

Після Другої світової війни, не докладаючи особливих зусиль, янкі зайняли в Європі позицію гегемона, привласнивши собі левову частку накопиченого цивілізованим людством багатства і заплативши за це яєчним порошком і м'ясними консервами (згідно з бідолашним ленд-лізом). Але їм добре втерли носа в Індокитаї, проте вони взяли реванш на Близькому і Середньому Сході, де на перший план вийшов Ізраїль, а другим ешелоном «пішли» пропахлі нафтою смиренні виконавці їхньої волі, великі і малі сатрапики Перської затоки (Саудівська Аравія, Бахрейн, ОАЕ, Катар та ін.). Розправившись з тими, хто чинив опір «вищим інтересам» Америки, за якою Європа пішла смиренним стадом баранів, як за своїм пастухом, американські стратеги, засукавши рукави, взялися за «утихомирення» найнепокірнішої та найсильнішої держави у регіоні. Мова йде, зокрема, про Іран, бо Сирія, як видно, вже на шляху повного поглинання, і цей факт із болем у серці слід визнати.

Піднята навколо іранської ядерної програми євро-американська істерія, якій на всю глотку підспівує й Ізраїль, а іноді підспівує «турко-азерівське братство», здається, підходить до якогось порогу, після чого війна уявляється вже неминучою. Американське керівництво, якщо вірити шефу Пентагону Леону Панетті, вже обговорило і підготувало програму нанесення ударів по Ірану. Не завершивши ще переговорів знаменитої «шістки» з Іраном, ігноруючи думку і висновки спеціальної комісії МАГАТЕ, американці вже заздалегідь закладають підґрунтя для горезвісної «міжнародної громадськості», розсилаючи месіджи всім-всім-всім - готуйтеся, мовляв, стати свідками чергової тупоумної місії, яку ми збираємося зробити. Підкреслюю - тупоумної, бо інше тупоумство було проявлено по відношенню до Іраку, де Буш-молодший, Тоні Блер і збитий англо-саксами антиіракський інтернаціонал повій, а також рабськи віддана їхній волі інша дрібнота, шукали «колосальні запаси» хімічної зброї, щоб «врятувати світ від саддамівської хімічної агресії». Шукали-обшукали, але запасів не знайшли, а Ірак перетворили на кровоточащий «американський рай», де немає кінця міжетнічним і міжконфесійним конфліктам.



За американською авантюрою в Іраку з телячим захопленням стежили сатрапики з Перської затоки, які готові були пожертвувати своїми територіями і засобами, навіть дружинами, в ім'я перемоги над ненависним Саддамом. Саме так же чином вони готові обійтися і з Іраном - з цим могутньою теократичною державою, яка не тільки є покровителем всього шиїтського світу, але й єдиною мусульманською країною, яка здатна надати реальний опір невгамовному американському апетиту.

Якщо під час іракської кампанії єврейська держава проявило себе якимось стороннім спостерігачем або, у кращому випадку, другорядним гравцем, то у випадку з Іраном, здається, ситуація змінюється кардинальним чином. Не секрет, що Іран наразі залишається у числі тих рідкісних мусульманських країн, які не можуть примиритися з результатами ізраїльської агресії 1967 року, І навіть частина її керівництва не приймає самого факту існування держави Ізраїль. За даними ізраїльського МОССАД, численні фундаменталістські військово-політичні угруповання фінансуються і контролюються Тегераном. І крім того, Ізраїль, незаконно і тихою сапою створив свій ядерний арсенал, з неприхованою ненавистю ставиться до ядерної програми Ірану. І якби Іран був так само вразливий, як саддамівський Ірак, то ізраїльські літаки давно вже почали б бомбити іранські ядерні об'єкти, як це було з подібними іракськими об'єктами в околицях Багдаду. Відверта антиіранська позиція Ізраїлю на руку стратегам США, які спочатку намагалися вмовити ізраїльтян самим вирішити проблему з ядерним озброєнням Ірану, обіцяючи величезну фінансову і військову підтримку. Проте у даному питанні всередині правлячих ізраїльських кіл немає одностайності, і у цьому випадку знаменна позиція президента Ізраїлю Шимона Переса: «Перш ніж зважитися на військовий удар по ядерних об'єктах Ірану, необхідно добре подумати. Для того, аби запобігти появі іранської ядерної зброї, необхідно впровадити систему верифікації та інспекції. Превентивний же удар поставить під загрозу можливість створення такої системи. Потрібно почати з невійськових заходів (тиску на Тегеран), економічних і політичних. Але логічно припустити, що мають місце бути й інші варіанти, якщо невійськові заходи не призведуть до необхідного результату», - вважає глава єврейської держави (http://rus.ruvr.ru/2012_05_17/75007680/).



Відразу ж за цією боягузливою заявою Шимона Переса, було інтерв'ю посла США в Ізраїлі Деніела Шапіро ізраїльському армійському радіо: «Ми віддаємо перевагу вирішенню проблеми (іранської ядерної програми) дипломатичним шляхом і шляхом тиску, аніж використанню військової сили. Але це не означає, що ми цей варіант відкидаємо. Проведено відповідне планування з тим, щоб ми були готові». Цікаво, що з подібною заявою виступає не дипломат, акредитований, наприклад, в якійсь державі-партнері США по НАТО, а саме посол США в Ізраїлі. Росії та Китаю, що бажають врятувати Іран від розтерзання зірково-смугастих і Ізраїлю, дають зрозуміти, «військовий план», розроблений, аби, нарешті, розрубати гордіїв вузол іранської ядерної програми, вже готовий і може бути запущений у будь-який момент. Слід зазначити також, що в США вже стало недоброю традицією: перед виборами, рейтинг чинного президента стрімко падає, і тоді у хід активно запускається заяложений, але випробуваний міф про загрозу і страхітливий «образ ворогів людства» і необхідності військового втручання Америки. Цього разу зоряно-смугастим, здається, не вдалося руками хитрих євреїв «потягати каштани з вогню», але все одно: у намічену війну проти Ірану їм вдасться залучити і Ізраїль, і своїх західноєвропейських маріонеток, і навіть Туреччину з Азербайджаном, якщо тільки лідери цих країн остаточно не позбудуться розуму.



Іран, звичайно, не Ірак, не Лівія і не Сирія, усередині яких США вдалося профінансувати п'яту колону і підняти проти власного народу. Іран - могутня країна з 70-мільйонним населенням, де величезний вплив має релігійний фактор, який відіграє згуртовуючу, а не сепаруючу роль, як це сталося в Іраку, або як це нині відбувається в Сирії. Будь-який удар по Ірану може мати непередбачувані наслідки для зірково-смугастих, які б далекосяжні скрупульозні розрахунки не робили розумники з Пентагону. Та й крім того, присутність американців у прикаспійській зоні абсолютно невигідна Росії, яка проявить (хоча б у цьому питанні) жорстку і непохитну позицію. Для Вірменії небажаний будь-який удар по Ірану, і цілком природно, що Єреван зацікавлений у збереженні миру і стабільності у регіоні, одним з гарантів яких є могутня і суверенна Ісламська Республіка Іран.

Постскриптум 1

Незрозуміло чому, хоча дуже навіть зрозуміло чому, США та їхні союзники не стали бомбити Ізраїль, Пакистан чи Індію, які теж створили ядерні запаси прямо у них під носом, не будучи членами «ядерного клубу». Виходить, що, наприклад, Ізраїль або Пакистан мають право завдавати ядерний удар по Ірану, а той не має права відповісти, оскільки «немає дозволу від США».

Постскриптум 2

Як виграло б людство, якби зоряно-смугасті раптом реанімували б доктрину свого улюбленого п'ятого президента Джеймса Монро «Америка для американців». У всіх куточках землі люди зітхнули б вільно, а нащадки янкі поступово зникли б, поступившись місцем чорношкірим і мексиканцям, які плодяться як кролики, і зовсім скоро на трон Джорджа Вашингтона посадять наступних обамів, народжених в Гарлемі або якомусь іншому гетто.