Дві мови

Не забуваймо українську мову))). Взагалі се не наказ і навіть не прохання. Для багатьох в сій країні занадто чи принаймі сильно чуттєвих до подібних питань громадян, які таки прагнуть бути ще й притомними та порядними людьми звертаюся із застереженям. 

Про що?))) Цікаве питання, а для когось буде й корисне.

Я ніколи не прийму подібного приниження, яке мені учинили парочка депутатів-невігласів витрачаючи до речі державний папір, використовуючи при тому таки російську мову в залі парламенту. Сподіваюся, що ганебний закон про мову збурить не байдужих патріотів і не допустить ще однієї гіркої муки своїй батьківщині. Бо для легкого торування шляху схожим документам у повсякдене життя народу досить лише лояльної згоди загальної більшості громадян.

А теперички про вигоди, і не вигоди та про вироки...

Я вірю у лоялне ставлення всіх  українських громадян до Української Держави. Але лише за однієї умови: толерантного та навіть дружелюбного ставлення один до одного. Навіть скажу більше - лише дружба, добропорядне сусідство один коло одного, розуміння чужої біди та споглядання краси забеспечить мир і процвітання в спільному домі. Ми повині розуміти, що нам жити на одній землі ще багато часу. І довготривале співжиття разом повине дечому нас навчити. Щоб чомусь гарному навитися потрібно налагодити засоби спілкування. Для сього необхідно кожному виробити свій власний стиль поведінки, котрий розказав б всьому світові про себе. Культура се різноманіття, своєрідна гра в якій кожному відведено своє місце. Не покидайте люди своєї мови для будь чиєї вигоди. Сим ви порушете гармонію в світобудові. Обовя'язково буде сильне протистояня різних таборів українців, і се не буде вже схоже на гру творців у красу. Запанує інша естетика. 

Мова може бути мертвою, коли її не використовувати у повсякденому житті. Для чого її берегти, захищати купою нікому не потрібних паперів, коли вона не розвивається у живому володіні нею. Лише мова, котренька панує у всіх закладах суспільства, неї говорять скрізь розвивається у нормальному напрямку. Взаємодіючи у добропорядному сусідстві вона витворює свій неповторний образ.

Пониження статусу вкраїнської мови з одного боку гальмує розвиток повноккровний для сієї мови в нашому постколоніальному суспільстві, а з іншого буде шукати других шляхів ствердження. Багато чого залежить від нашого звами вибору. Я важаю, що ситуація в України не така вже погане поки що не катострофічна, але чи протримається останій боєць  в облозі і скільки буде втрат у сій резервації.

Застерігаю! що приниження української мови також потягне за собою ще й російську мову вбагно. Адже закріпится у нашій землі язик чиновників та гопників, а російська мова поки вона не позбавиться ганебного клейма велікого і могучего відправиться туди ж куди й її до речі старший всетаки брат на смітник. І не буде ніякої солов'їної мови, бо солов'їв нова нція зварить в борщі з галушками.

ЯКОЇ ХОЧЕМО КРАЇНИ?!!!....