Все може бути і так... Версія яку ніхто не доведе.

Нездатність господаря України на кадрові чистки і реформи у своєму оточенні призводять до складної і важкої боротьби між групами впливу, які під впливом нашіптувань у вухо то відсуваються від президента то наближаються.

Поважаю Соню Кошкіну за все, від жіночого кокетства до жорстокості амазонки. Попри відчайдушність вона холоднокровна, обережна і математично точно може прорахувати кожен свій крок. Дружба з Піховшиком на L.b.ua  відкриває їй комунікацію з владою 24 години на добу. Віталій Портніков, Семен Глузман, Тетяна Чорновіл та інші дозволяють тисячам не сумніватись у її опозиційності.

   Соня вміє працювати під прикриттям, про що свідчать чисельні розмови в кулуарах з Клюєвим, Колесниковим та ін.. Спочатку подумав що надміру шумна спроба розпочати скандал навколо її журналістських свобод пов’язана із таким бажанням стати Ксенією Собчак, лідером інтелектуальної шоу-опозиції. Але вчитавшись у дві її заяви-звернення до влади наштовхнувся на думку, яка мене непокоїть більше аніж інстинкт самозбереження.

  А що, якщо це спецоперація тих, хто бореться в оточенні президента за близькість до його тіла. Бо мішенню дискредитації в першій заяві Соні був якийсь високопосадовець з Адміністрації Президента України. Здогадатись не важко. Але не будемо в сує турбувати духів помсти. Причина банальна і очевидна. Високопоставлений Глава АП (уявімо!) надав президенту інформацію (компру?) на його близького і старого сподвижника-партнера. Президент, під тиском незаперечних і надто образливих для нього фактів, вигнав свого перевіреного «слугу государевого» з високого хлібного місця і наговорив на нього такого, що робило його подальшу кар’єру безнадійною. Прямий телефон з президентом на іншій посаді, неминучі протокольні зустрічі зробили свою справу і Глава держави почав знову наближати до себе колишнього вірнопідданого. І навіть не заперечив його призначення на супер-важливу політичну «хату». Але «високопоставлений» керівник Адміністрації професійний і д-у-ж-е розумний гравець, все чудово розумів і систематично продовжував топити живучого конкурента. Швидше за все, за цей тривалий час було зібрано «важке досьє» на «чесного і відкритого» Главу Адміністрації. Але передати президенту, зрозуміло просто так неможливо: не повірить, та ще й може прибити своїм важким знаменитим кулаком. Схема з журналістом, який переслідується злобним, недобросовісним і тупуватим оточенням «царя» є класичною для країн «чистих і темних». В умовах України здається коли свобода слова, свобода преси, права журналістів знаходяться в критичному стані моніторингу Заходу, наїзд на чергового VIP – журналіста, до якої ходить прокурор і ми вже готові до операції маски-шоу, світ мав поставитись як до героя боротьби з диктатурою. Але всі мовчать і в Україні і на Заході. Журналісти, експерти, політики – мовби їм заціпило. Чому? Можливо всі розуміють те, що розумію я? Спланована операція під завісу Євро-2012, коли в Україні була ціла купа європейських аристократів, журналістів, політиків і просто шукачів жовто-чорних сенсацій, мало б дати ефект вибуху глибокого невдоволення режиму, який продовжує нищити пресу, використовуючи Ландиків і К°. А відповісти мав би той же Глава Адміністрації. І журналіст прямо заявляє, що їй є що сказати лідеру нації і передати досьє: «Уважаемый Виктор Федорович! Обратиться к Вам с открытым официальным письмом меня вынудили события последнего времени. Поскольку отлагательства не терпит – делаю это, в том числе, через СМИ…    …Сегодня мы беззащитны против группки обозленных чиновников, имеющих в руках деньги и власть. Просим Вашей защиты и рассчитываем на объективность в рассмотрении данного дела». Всі думають, що журналіст торгується. Але торг відбувся і за все заплачено. Питання в тому що L.b. нічого не загрожує. Піховшик і Коротич щодня пише протилежне тому, що пише В.Портніков і Т.Чорновіл та інші. Це називається збалансованість. І ця збалансованість на фоні дійсних опозиційних ЗМІ д-у-ж-е вигідна владі. Бо це - сама досконала і єзуїтська маніпуляція нашим розумом і емоціями. Але не в цьому справа. Війна в оточені президента набирає кінетичну силу. Нездатність господаря України на кадрові чистки і реформи у своєму оточенні призводять до складної і важкої боротьби між групами впливу, які під впливом нашіптувань у вухо то відсуваються від президента то наближаються. Включення в цю схему журналіста принесла відчуття свіжого, холодного вітру із нетрів закритої організації під назвою команда президента. Це більш тонка технологія, аніж розробка легенди про дніпропетровських терористів. В умовах коли прапорець падає і часу не залишилось ми станемо свідками ще багато цікавого у війні між собою ситих і самовдоволених мільярдерів за право безкарно і безвідповідально правити глибоко люмпенізованою і дезорієнтованою європейською нацією.

Василь Островський, журналіст