Влада та “опозиція” у “мовному протистоянні”: п’єса для гри “в чотири руки”

Події останнього часу розкривають повну підконтрольність “об’єднаної опозиції” Банковій. Особливо очевидною вона стала в світлі заяви Яценюка про його готовність підтримати відставку В.Литвина.

“Безпомічність” як парламентської, так і позапарламентської “опозиції”, в купі з т. зв. “громадськими активістами” протистояти “безпредєльницькому” виконанню кремлівського замовлення з викорінення в Україні української мови давно є “загальним місцем” як української блогосфери, так навіть і контрольованих самою опозицією друкованих ЗМІ.

Тепер же стало фактом інше: що лідер цієї “опозиції” готовий, як справжня маріонетка, робити що завгодно та “озвучувати” що завгодно за прямими телефонними вказівками своїх нібито опонентів.

Після подій 24 травня лідери т. зв. “об’єднаної опозиції” заявляли, що “ніколи не допустять” прийняття мовного законопроекту ПР, хоча й жодним чином не пояснювали, ЯК САМЕ вони цю обітницю здійснять, не маючи для того достатньої кількости голосів (а голосів цих, як ми знаємо, у них “нема” саме тому, що понад третина осіб, обраних свого часу до Верховної Ради за списком БЮТ, нині дивним чином перебувають у статусі “позафракційних”, або ж – і прямо членів фракції тієї самої Партії Регіонів, в якості “опонентів” якої вони свої депутатські мандати здобули).

Коли ж “момент Ч” настав, “виконувати план зриву” побіг… лише ОДИН “народний обранець”: ну має ж із понад 160 парламентських опозиціонерів бути ХОЧ ХТОСЬ наївний?

Після того, “лідер об’єднаної опозиції” сказав, що “ми програли битву, але виграємо війну” і ЗНОВ ПОКЛЯВСЯ НЕДОПУСТИТИ прийняття сумнозвісного законопроекту – тепер вже “вцілому”. Насправді ж, “здати” дане питання “опозиції” нетерпілося настільки, що вона навіть не хотіла витрачати час на розгляд будь-яких поправок, потенційно спроможних ХОЧ ТРОХИ, виправити якісь найгірші та найбільш дискримінаційні його положення.

Обгрунтовання цього Володимир Яворівський дав цілком за Фрейдом – у дусі “вербалізації підсвідомого”: ось ми ВИГРАЄМО ВИБОРИ І СКАСУЄМО ЦЕЙ ЗАКОН ВЗАГАЛІ. Тобто зміст конкретних НОРМ проекту голову профільного парламентського комітету в принципі не цікавив – головне, як він може бути розіграним в рамках виборчого процесу.

Не дивно, що 04 липня стало практично повнісіньким дежавю 05 червня: явно про людське око здійснена спроба зірвати голосування у спосіб “ламання мікрофонів”, дієвість якого була однозначно втрачена ще понад 2 роки тому.

Явно постановочне “протистояння”, яке розпочалося після цього біля Українського Дому в Києві остаточно продемонструвало роль законопроекту як “супер-віагри” для виборчого рейтингу команди Яценюка-Турчинова, котрою постачають їх нині ніхто інші, ніж “телекнопки”, контрольовані людьми, цілком лояльними до ПР.

Бо попри все, що говориться на кухнях та в Інтернеті поганого про ООп, у жовтні україномовні виборці, і в першу чергу т. зв. “соціально активні громадяни” постануть перед питанням цілком конкретним: ЗА КОГО САМЕ ГОЛОСУВАТИ, аби усунути від влади ненависну ПР? Альтернатива яка? – Правильно, ті, хто щодня критикує “владу” не “політичних телешоу”, себто – за тих самих ООп. “Інших-то нема…”

Якщо опозиція Яценюка-Турчинова ніколи та нічого не може протиставити “режиму” не лише в мовному але й у будь-якому “грошовому” питанні, типу нещодавно прийнятих абсолютно корупційних змін закону “Про державні закупівлі” (які повністю демонтують прийняту “за Ющенка” нормативну базу прозорости для громадян бюджетних витрат), то чого, крім такої “опозиції” Януковичу ще бажати? Для “демократично налаштованих лохів” опозиція в країні нібито є, “для Заходу” таж є, а що вона по-суті є АБСОЛЮТНО МАРІОНЕТКОВОЮ – то в нормальному “паханаті” так і має бути.

АБСОЛЮТНА ПЕРЕДБАЧУВАНІСТЬ, ПОВНА ПІДКОНТРОЛЬНІСТЬ та гарантована неспроможність “вийти за рамки дозволеного” – ось необхідний “джентльменський набір” для того, щоби бути на Вкраїні успішним “опозиціонером”.

І хто б що там не говорив і не писав, а причина, з якої законопроект Ківалова-Колесніченка ВЖЕ ЗАРАЗ не лежить на підписі у Януковича – це результат не будь-яких дій “опозиції” (котра “програла усе, що можна було програти” саме тому, що в цьому полягає відведена їй та прийнята нею на себе в сучасній політичній системі роль), а людської ПОЗИЦІЇ однієї людини, якій набридло вічне “витирання ніг” об нього особисто, як українця.

Це – не наївність. Це – констатація факту. Наївністю є, натомість, вбачати щирих “борців за Українську мову” в Турчинові, Кожем’якіні та Яценюку. Яценюк багаторазово обіцяв “не пропустити” законопроект р. № 9073 і ТРИЧІ (при включенні до порядку денного, голосуванні у першому читанні та, зрештою, голосуванні “вцілому”) його ПРОПУСТИВ. Зрештою, не далі як у лютому нинышнього року і Арсеній Яценюк і парламентські лідери фракції БЮТ А.Кожем’якын та С.Соболэв особисто голосували за порядок денний щойно завершеної сесії ВРУ, який зокрема передбачав розгляд Ківаловсько-Колесніченківського законопроекту. На підставі чого закликає нині українців голосувати за “свій” список, аби надати йому з колегами можливість творити таке саме ще протягом п’яти років.

“Не пропускає” закон “Про засади…” зараз ОДНА зраджена усіма “сподвижниками” людина, звуть яку Володимир Литвин, і яку обхаює ЗА ЦЕ весь інтернетівський “простір умовної свободи”: НУ НЕ МОЖНА Ж дозволити, щоб в “океані гівна” хтось був хоч трохи “стояковим пацаном”, демонстрував якусь там “словність”, “чоловічу гідність” чи щось ще таке “наївно-смішне”. Литвина необхідно “дотиснути” і тоді ВСІМ СТАНЕ ЛЕГШЕ, бо “звичній картині світу” з демонічно-всесильною владою та ні-на-що-не-здатною, але “нашою” і дуже “принциповою” опозицією, НАРЕШТІ ВСЕ ЗНОВУ СТАНЕ НА СВОЇ МІСЦЯ.

Той очевидний факт, що беручи у руки бюлетені для голосування за відставку спікера “об’єднана опозиція” ЦИМИ САМИМИ РУКАМИ ВОДНОЧАС ВІДКРИЄ ДОРОГУ І ДЛЯ ПІДПИСАННЯ законопроекту Ківалова-Колесніченка його наступником, при цьому жодного значення не має. Головне, що роля “борців за українську мову” лишиться все-таки саме в осіб, підібраних “кремлівським відділом кадрів” на цю роль у водевілі “Політика васальної Хохляндії”.

Ну що Ти так, хвилювався, мій Королику? Бачиш, зробили це, і зовсім воно не сольно було…