Говерла – місце, що надихає та змінює життя

"Таборування біля Говерли – це захід унікальний. Тут щороку збираються 500-600 молодих патріотів з різних куточків України, але всі вони мають спільну ідеологію та цінності..."

Свою громадську діяльність я розпочав із молодіжної дипломатії. Займатися нею почав ще у своєму рідному місті Комсомольську, що на Полтавщині, і успішно продовжував після вступу до вишу в Київ. Мені вдалося створити організацію Молодіжне об’єднання народних дипломатів, яка об’єднала активних студентів-міжнародників з Києва та інших регіонів України. Ми організовували зустрічі з різними послами, брали участь у круглих столах та конференціях, ходили на прийоми, але всередині себе я відчував, що мені чогось бракує, що займаюся я не тим…

Одного разу на зустрічі у Бориса Тарасюка я познайомився із Головою Молодого Народного Руху Іваном Крульком. Після довгої розмови, він запропонував мені стати Секретарем з міжнародних питань МНР, я сказав що подумаю. Насправді я тоді не мав уявлення чим займається ця організація, які цінності сповідує, яку мету перед собою ставить.

Через два тижні мене запросили на традиційне таборування Молодого Народного Руху біля гори Говерла. Це таборування змінило моє життя назавжди, і сьогодні я з гордістю називаю себе рухівцем.

Таборування біля Говерли – це захід унікальний. Тут щороку збираються 500-600 молодих патріотів з різних куточків України, але всі вони мають спільну ідеологію та цінності. Мене, як людину, яка виросла у російськомовному середовищі це сильно вразило! Я з насолодою слухав українські пісні, допомагав готувати українські страви, відвідував лекції, які стосувалися європейських цінностей. Вечорами ми сиділи коло ватри і говорили на різні теми, що стосувалися політики, громадського життя, України загалом.

Незабутнім залишилося моє враження про перший підйом на Говерлу. Через те, що на вершині був дощ, усім підніматися не дозволили, відібрали близько двохсот чоловік. Підйом мені здавався дуже важким. Лив дощ, дув сильний вітер, земля під ногами була дуже слизькою, але серцем я відчував підтримку друзів, які йшли поряд. Коли всі стомлювалися, хтось викрикував «Слава Україні!», у відповідь лунало хорове «Героям Слава!», і всі, ніби отримавши новий заряд сил, прямували догори. Коли ми піднялися на вершину, подолавши дуже не простий і екстремальний шлях, і заспівали Гімн України, у мене мурахи по шкірі пішли і навернулися сльози. Цей момент я незабуду ніколи. Я зрозумів, що моє місце у Молодому Народному Русі, серед цих молодих патріотів, здатних іти до самого кінця за Україну.

По поверненню до Києва я активно взявся до роботи в організації. Моїм кредо було «робити, а не говорити».  І за досить короткий час я зумів повністю реалізувати себе в Молодому Народному Русі та молодіжній політиці загалом.

Сьогодні я є секретарем з міжнародних питань та головою Київської міської організації Молодого Народного Руху, заступником голови Київської міської організації Народного Руху України. У 2011 році я отримав Грант Президента України для обдарованої молоді та разом з молодорухівцями організував перший в історії незалежної України Форум Української молоді діаспори. Також ми організували десятки інших заходів, серед яких: «Школа молодого політика», «Безпекова школа молодих лідерів», «Дискусійний клуб МНР», «Клуб патріотичного кіно», «Етно-вечірки у Києві», «Школа молодих жінок-політиків» та багато ін. За ці роки, по міжнародним справам МНР, я відвідав Бельгію, Болгарію, Німеччину, Росію, Білорусь, Польщу, Сербію, Латвію, Литву, побував майже в усіх куточках України.

З таборування біля Говерли розпочалася нова яскрава сторінка мого життя, пов’язана з Молодим Народним Рухом та служінням Україні. Ті емоції, які я щороку переживаю на Говерлі гріють душу цілий рік до наступного таборування. Говерла – це місце, що надихає, вона надає крила!

Олексій Захарченко, Голова Київської міської організації ВГО"Молодий Народний Рух"