Серйозному образу Кличка не відповідає несерйозне ставлення його команди до виборчих змагань.
Так, дійсно, проблеми у команди Кличка є. Як присутні вони й у інших командах. Жваве обговорення в соцмережах серед професіоналів та й просто – серед свідків цьогорічного змагання за місця в парламенті – викликало саме ось такий борд «УДАРу»:
Ну, зрештою, багатьох здивувало і сама концепція візуального послання Кличка і Ко, критику в свою адресу почули дизайнери – за так зване «клонування» масовки на світлині. Дійсно: аби «розтягнути» зображення по всій довжині борду і не втратити при цьому якість – дизайнери пішли найлегшим шляхом – і просто трохи «дублювали» масовку на вищезгаданій репортажній фотографії із Кличком.
Ну і, звичайно, одразу ж у здорових скептиків саме собою постає питання: якщо у тексті месседжа сказано «політика може бути щирою», то як це корелюється із бажанням дурити око глядачів борду, які помітили не прихований оптичний обман із «клонуванням» люду на світлині?
І от тут – найбільш дитяча помилка «ударівських» політтехнологів: вони самі загнали себе в кут власним «креативом». Вся фішка політичних бордів – це чітка зв’язка між образом політика/політиків та головним месседжем їхньої кампанії. І навіть якби сама «візуалка» була виконана без ляпів, то месседж «політика може бути щирою» - це всесвітня нісенітниця і обман. Розрахунок консультантів був простий: нарешті з’явився чесний політик, нарешті настануть зміни, ми – чесні, ми – не такі як «вони» і т.ін. Однак зауважу: по-перше, політика ніколи і ніде не була, не є, не буде чесною справою – це знають студенти 1-го курсу усіх політологічних факультетів вітчизняних вузів. А головним доказом цього – буде нинішня виборча кампанія. І дуже сумніваюся, що опоненти пана Кличка не знайдуть якихось «скелетів» у шафах братів-боксерів. По-друге: сподіватися на дитячу наївність та апелювати до патерналістських настроїв українців – це вже обман тих самих виборців та самих себе. Адже сучасний виборець став прискіпливішим, цинічнішим, обережнішим, байдужішим. А патерналізм у політиці – це ті самі старі граблі розбудови партійної структури на одному імені політика – так звані вождистські партії.
Тому шановний Віталію Кличко! Людям дійсно (молоді особливо) хочеться сподіватися і вірити в те, що Ви – інший. І десь підсвідомо це відчувається. Однак, поки ще не пізно втратити такі сподівання прихильників, варто звернутися до системної роботи над власним політичним проектом. Адже канонічний образ боксера – безумовно дуже вірне позиціонування для подальшої розбудови іміджу вже як політика. Однак тут дуже важливо показати не тільки інакшість своїх поглядів, переконань, принципів – тобто, не тільки переконати виборців у власній бездоганності (в чому мало хто сумнівається), а й довести – в чому ж відмінність Вашої команди, її підходів до роботи тощо – і знайти методи, як це продемонструвати під час виборчої кампанії.
А поки що із цим – прогалина. І перший тому доказ – Ваша зовнішня реклама!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.