Мовне питання. Погляд молоді

Таке болюче для усіх більш-менш свідомих мешканців України питання не може залишатися поза увагою.

Шановні читачі, пропоную у даному блозі ознайомитися з моєю власною думкою щодо такої нагальної та резонансної справи.

Справа зовсім не у тих людях які зараз голодують (скільки їх?..) біля Українського Дому, та опозиції, яка впевнено та досить-таки вдало використовує мовну проблему на свою користь. От відверто кажучи, варто їм подякувати Партії Регіонів за таку унікальну можливість шаленого передвиборчого піару. Так от, справа якраз-таки у людях, яким байдуже. Ні, не у вас, не у тих хто зараз читає ці рядки і намагається зрозуміти для себе, що ж відбувається і до чого такі дії влади можуть призвести... Не у вас, а у тих, хто й далі сміється з так званих "западенців", лише через те називаючи їх націоналістами та бандерівцями, що вони єдині хто по-справжньому намагається зберегти свою мову, свої традиції, свою культуру. Не у вас, а у тих,  хто приїхавши в Україну, не здатен вивчити державну мову та висловити бодай якусь елементарну повагу до нації.
Далеко ходити, як-то кажуть, не треба. Для прикладу візьмемо шановних росіян які приїхали до України та займають(дехто з них) керівні посади у владних структурах нашої держави. Це - не проблема інтелекту даних осіб, аж ніяк. Це проблема ставлення. Ставлення до народу, ставлення до держави, відсутність поваги до найвищих цінностей, однією з яких, безумовно, є мова кожної держави, кожного народу.
У мене виникає цілком логічне запитання, скільки народ здатний терпіти? Просто населення наше забуло що воно - не сіра маса знедолених та позбавлених голосу людей. Кожен з нас - індивідуальність, і кожен з нас здатен змінити себе та змінити свою країну. Але перш за все - змініть своє ставлення та усвідомте необхідність таких змін.