З тих новацій, що впроваджуються ЗУ "Про депозитарну систему", найбільш емоційно учасники ринку сприйняли механізм здійснення клірингових розрахунків через Центральний розрахунковий центр.
При цьому лунають
звинувачення у "монополізації розрахунків", "відсутності можливості
заробляти на клірингу", "припиненні інвестицій у розвиток фондової
інфраструктури". По суті мова йде про ті наслідки, які чіпляють доволі
обмежене коло учасників, які дійсно можуть втратити частину доходів. В
іншій чаші - гарантована обов'язковість під контролем НБУ, а також
ефективність, на основі сучасних систем електронних платежів, здійснення
операцій. Безумовно, будь-які зміни, можуть зачепити чиїсь інтереси, і
в даному випадку - інтереси УФБ, ПФТС та ММВБ-РТС. Зрозуміло, що
доходи, які ймовірно втратять ці установи, в цілому своїм виникненням
зобов'язані існуванню застарілого механізма регулювання, що певною мірою
має "феодальні" ознаки. І якщо, керуватися необхідністю враховувати
інтереси не лише бірж, а й торговців цінними паперами, їх клієнтів, і
міняти систему розрахунків, то очевидно слід впроваджувати моделі, що
відповідають сучасним реаліям і підтверджені світовим досвідом. Тим
більше, що в результаті цього ми отримуємо акумуляцію грошових коштів
на рахунках у центробанку, що, з одного боку, максимально захищає від
ризиків, а з іншого - дозволяє цим грошам працювати на економіку,
створюючі нові стимули для її розвитку. При такому підході саме
інвестори (а не декілька фактично іноземних бірж) виходять на перший
план, і саме їх інтереси захищає новий закон, гарантуючи при цьому
участю держави через центробанк ефективність розрахунків.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.