Опозиція: на чужому горбі у рай

Ви впевнені в тому, що вони бодай щось будуть робити для вас? Я - ні, адже раніше-то вони цього не робили, чому ж зараз раптом кинутися щось робити.

Схоже, опозиція, яка повсякчасно декларує відкритість і прозорість своєї виборчої кампанії, знову демонструє старі корупційні методи своєї роботи.

Всупереч недавнім обіцянкам сформувати прозорі списки кандидатів до парламенту, які відображали б симпатії виборця, так звані лідери опозиції, знову сформували їх за закритими дверима, не посвячуючи в це таїнство не тільки українське суспільство, але навіть своє найближчий партійне оточення. Очевидно, зовсім скоро ці махінації зі списками для когось вилізуть боком. Власне, цей процес вже почався, але хоча боком він ще не виліз, в стані опозиції ікання вже почалася. Спочатку Сергій Міщенко і Вадим Коротюк покинули фракцію БЮТ в знак протесту проти виключення їх із прохідного списку до парламенту об'єднаної опозиції, а потім й інші їхні колеги стали в опозицію до опозиції. Серед них Олесь Доній, Ольга Герасим'юк і навіть Юрій Луценко, який заявив, що абсолютно невиправдано засунули в непрохідну частину ідейних борців із владою Юрія Гримчака, Андрія Шкіля та Михайла Волинця. На лице банальна партійна корупція, яка до цих пір процвітала в українській політиці, і як виявляється, продовжує успішно прогресувати в рядах самозваної опозиції.

Тепер подивимося, кого ж нам сьогодні пропонують, як незаперечних авторитетів - кращих із кращих українського суспільства, - яким буде довірено у наступні 5 років творити наше майбутнє і розпоряджатися нашими долями. Очевидно, що в списку опозиції, сформованому в результаті кулуарного рукоблудія Турчинова-Яценюка таких навряд чи багато. Призначені виразники інтересів народу в своїй більшості є нині діючими депутати парламенту. Всі вони, окрім Деревляного В.Т., згідно з критеріями опозиції не мають право знаходиться в її списку. 21 червня об'єднана опозиція підписала декларацію про забезпечення чесних і прозорих виборів, згідно з якою вона зобов'язалася не допустити до висунення кандидатів в народні депутати осіб, причетних до порушення прав і свобод людини і до корупційних дій. Той, хто систематично не брав участі в засіданнях парламенту і роботі комітетів, теж не може розраховувати на кандидатство. Немає шляху у депутати і тим особам, які міняли свою політичну позицію всупереч волевиявленню виборців, зробленому в 2007 році. Однак, як показало дослідження громадянського руху «Чесно» під назвою «Чеснометр», ніхто, за винятком вищезгаданого депутата не відповідає заявленим критеріям. Що ж виходить, не встигло висохнути чорнило під декларацією опозиції, а вона вже самим нахабним чином порушує дані нею обіцянки перед виборцями? Саме так і виходить! Безсоромна брехня і черговий похід у владу армії суб'єктів, що скомпрометували себе.

Що ж стосується нікому не відомих осіб, які потрапили до списку по квоті Яценюка, то до цих товаришів ще більше запитань, ніж до тих, кого нам підсунув Турчинов. Соратники Олександра Валентиновича нам хоча б знайомі. В принципі ми від них очікуємо тих же огидних непорядних вчинків, що й колись: зрада, перехід із фракції у фракцію, брехня, пустопорожній популізм, голосування чужими картками, неучасть в роботі Ради та її комітетів. А що чекати від поплічників Яценюка? Схоже, ще гірших речей. І, очевидно, що лакейство і плазування перед своїм вождем, завдяки якому вони потрапили в список об'єднаної опозиції - не найголовніша їх якість. Холопство для них всього лише спосіб, театральна гра, завдяки якому вони замислили просочитися в Раду, щоб уже там творити свої брудні справи. Навіть Юрій Луценко, якому останнім часом досить складно пробитися з тюремної камери до виборця, все-таки знайшов можливість, щоб звернеться до громадськості й акцентувати увагу на підручних Яценюка. У своєму блозі він написав: «масовий бізнес-призов невідоміх підприємців "Фронту змін" несе в собі небезпеку «тушканізації».

Я ж чомусь упевнений, що «тушканізація», це, мабуть, саме банальне, чим вони будуть активно займатися. В арсеналі їх пріоритетних цілей напевно значаться такі речі як лобіювання власного бізнесу, марнотратство бюджетних коштів, голосування законів за попередньою оплатою, приватизація державного майна та привласнення суспільних благ.

Подивіться на всіх цих опозиціонерів і ви зрозумієте, що їм народ і даром не потрібний. Основне і головне їхнє завдання - пролізти в парламент, і наступні 5 років займатися своїми особистими питаннями, користуватися нечуваними привілеями та множити свій капітал. Ви впевнені в тому, що вони бодай щось будуть робити для вас? Я - ні, адже раніше-то вони цього не робили, чому ж зараз раптом кинутися щось робити. Вся їх опозиційна патетика, це лише засіб заманити і обдурити виборця, на халяву забрати його голос. Народ вони годують байками щоб щасливо влаштувати своє особисте життя: сито їсти, п'яно пити, солодко спати.

Отже тепер настав час задуматися, чи потрібно це нам? Коли, нарешті, ми почнемо звертати увагу не на щедрі обіцянки, а на конкретні справи? Чи настане такий час? Зрештою треба згадати, що саме було зроблено сьогоднішніми лідерами опозиції.

Ось, що корисного для України зробила Тимошенко? У 2006-2008 роках в період загального економічного зростання боролася з жахливими кризами: спочатку бензиновою, потім цукровою, м’ясною і борошняною, а потому зі смертельною пандемією пташиного грипу, що загрожувала викосити все населення країни. Чи варто за неї голосувати???

А Арсеній Петрович, якого в народі нарекли Кроликом Сенею, що корисного зробив? Уся його біографія - це суцільне колекціонування посад без будь-якої певної мети і наступних результатів. Запропонуйте ви йому завтра стати Папою Римським - він і на це без коливань погодиться. Навіщо йому все це? А щоб при будь-якому розкладі речей, при будь-якій владі неодмінно залишатися біля корита. Це його основна ідеологія. Ми знову віддамо за нього свій голос?

Що вже говорити про соратників цих двох персонажів ... Словом, виходить, як у тій старій байці Івана Андрійовича Крилова:"А вы, друзья, как ни садитесь, всё в музыканты не годитесь".