ХТО І ЯК СКОРИСТАЄТЬСЯ „ПЛОДАМИ” ОЛІМПІАДИ!?

Олімпіада в Лондоні продемонструвала аж занадто неспортивних і нешляхетних випадків, вона політизувалася не менш, ніж свого часу Московська. Тепер чекаймо на політизацію виступу української дружини

Відомо наперед що „плодами" Олімпіади, а особливо переведенням „медального урожаю" в політичні дивіденди може скористатися  тільки влада. Цьому підтвердження - присутність у списках ПР кількох учасниць олімпіади, діючих спортстменів - Олі Харлан і Наталі Добринської. Саме президенсто в НОК Сергія Назаровича Бубки робить національний спорт політичним партнером ПР. Але ця монополія має і зворотній бік - та кількість нагород, яка була відібрана в українських олімпійців, свідчить про одну зі сторін котра в очах виборця може зусиллям опозиції звестися до системної вади ПР. Мова йде про те, що виступаючи своєрідним патером, силою караючою і рятівною одночасно, тому ПР, а з нею і вся українська влада, може виступати таким собі своєрідним  хатнім диктатором, але сила і влада цього хатнього диктатора - експлуататора і захисника одночасно меркне перед силою іншого патера. Ще щось таке як сімейна драма, коли чоловік товче бежбожно дружину, але коли зявляєть зовнішня  загроза , то захистити ні себе ні дружини не в змозі.

 Всі шляхетні зусилля менеджменту української олімпійської збірної на захист результатів нащих спортстменів закінчилися фіаско, чим власне й був створений прецедент для постійного пікірування української спортивної влади з боку опозиції. І подивжницька праця спортсменів і тренерів на славу національного прапора і гімну тут ні до чого. Політик із всього буде робити свого цукерка. Так вже деякі особливо „рвійні" прихильники влади встигли внести в суспільство думку, про те що в України відбирають медалі тому що мстять за арешт  Тимошенко. Тепер варто чекати відповіді з іншого боку. І   швидше за все звинувачення буде саме в неспроможності захистити результати українських спортсменів. Тут і справді - в наслідок національної „скромності"  українська спортивна влада фактично програла ще заздалегідь до Олімпіади - адже треба було висувати своїх представників і в технічні комітети, і в суддівство. До того ж очевидно що від Британії чекали певного дентельменства та спортивної етики, а виявилося що британці такі ж неперебірливі в засобах досягнення  власних цілей як і китайці. Олімпіада вкрай політизована, і цією політизацією не погребують скористатися й в Україні. Виступ української олімпійської дружини навряд чи хто спроможеться назвати провальним, але зіграти в сценарій що в попа донька хвойда, думаю, охочих, особливо серед власників кандидатських посвідчень на виборах до ВР, знайдеться немало.

Тому, перед тим як навчатися захищати результати виборів, все ж краще навчитися захищати спортивні результати українських олімпійців. Це значно шляхетніша мета, ніж виборювання політичних звитяг!