Як ми у квест грали
16 серпня 2012, 11:59
Власник сторінки
Директор асоціації відновлювальної енергетики "Альтернатива", журналіст.
Не про політику, гроші і самохизування.
Дощ періщив зранку вганяючи у сон табір. Тридцять дітей зайшли до величезної ігрової зали, яку нам виділили для змагань, без особливого ентузіазму. Кого підняли з ліжка, кого відірвали від телевізора чи комп’ютерної гри заради якогось незрозумілого квесту, тому настрій був далеко не сонячний. У підлітковому віці діти вже не соромляться провокувати дорослих запитаннями на кшталт – а воно вам потрібно? Тактика «питання на питання» завше виручає.
- А вам?
- Нам? Ні!
- Давайте ми про це поговоримо. Захопити їхню увагу було не складно. Про літак на сонячних батереях, який літає між континентами , про катамаран, котрий долає тисячі морських миль виключно на енергії сонця, про вітрогенератори, котрі ширяють на висоті кількох сотень метрів над землею переходимо до потреб насущних і приземленіших. За кілька хвилин не чути смішок , а виклики мобільного – ігноруються. З поколінням «хайтек» на такі теми просто спілкуватися. Вони відкриті до сприйняття технологій, котрі стануть їхнім повсякденням і переконувати як дорослих, що це потрібно – не варто.
Правила у нас прості. Є час, є технічне завдання. Хто швидше і краще зробить – тому і кращі бали. У підсумку маємо отримати сконструйовані вами альтерантивні джерела енергії, які допоможуть вижити місту Альт. Я вперше побачив дівчат, які із завзяттям розбиралися у тонкощах побудови конструкції, а хлопці в цей час накручували на палець шнурок від власних кедів. Хтось гриз нігті, видаючи хвилювання, хтось стукався лобами над столом із запчастинами і не звертав на це ніякої уваги. Хранителям станцій залишалося тільки стежити , щоб у пориві обговорення конструктор не розлетівся далі столу. Бо дрібні деталі потім знайти майже не реально. А без однієї малесенької пимпочки не запрацює увесь агрегат. Півтори години три десятки дітей докладали максимум зусиль для порятунку міфічного міста та автоперегонів. А коли побачили, що зроблене їхніми руками щей реально працює - були просто щасливі. Ми багато про що говорили. Тепер їх цікавило все – від вартості такого обладнання – до кількості станцій, які працюють в Україні, від зиску економічного – до кількості зекономленого вугілля чи газу. Ми сперечалися про утилізацію сміття, елементів живлення, паперу скла і пластику і говорили про перспективи життя у суспільстві, яке береже довкілля, дбає про ресурси і просто вміє цінувати навколишній світ. Нам приємно було бачити живий інтерес навіть у тих, хто накручував на палець шнурки. Питання « а воно нам треба?» вже більше не ставилось.
- Це круто, у загоні зараз здохнуть від заздрощів, коли ми їм розповімо що робили!
- Ага, кльовий приз виграли, зараз будемо складати, шкода сонця немає.
- Девченки, дайте кепочку поносить.
- Ухты, какая прикольная ручка, она что, светиться?
Ми пакували свої речі, а на ганку йшло жваве обговорення і обмін враженнями. Цей день для 30 дітей був і приємним і корисним. Тепер вони точно знають, що Альтерантива є !
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.