До дня незалежності-2012 моєї Батьківщини присвячується. На російсьій мові можна прочитати у менe в блогі від того ж числа - ykurnat.blogspot.com.
Майбутнє України не є таким поганим, як його деякі малюють, в тому числі і я.
В 2053 році мені б виповнилося 90-то років, моїй дочці - 58-ім, моя мама вже буде мертва, як і я напевне (курець 20-ти сигарет в день), а моїм внукам буде приблизно біля 30-ти років.
Не стане вже на Україні людей, які за макарони та банку консервів будуть голосувати за будь-якого шапкокрада.
Не стане на Україні вже тих, які не розмовляють або не знають чи не розуміють украінську мову.
Не будуть жити ті, які пройшли скрізь жахи голоду та страшної скрути (як моя ще жива мама та вже померлий тато і бабуся).
В тих умовах, коли людей, заляканих та натерпівшихся, вже не буде (Царство їм Небесне наперед, і мені теж), а старі, теж пройшовші через голод та злидні, бандити з комуністами, вбивці та злодії, теж повмирають, отже залишаться тільки діти та внуки як праведних, так і неправедних, українців, але вже таких, які ніколи не дивилися смерті в обличчя, не чули подих голодомору.
Такі люди вже просто фізично не зможуть так бездумно дурити і гнобити безвладних, як це роблять нинішні владноможці-бандити-комуняки-комсомольці, хоч і в личині просвіченого гомосапієнсу, з однієї сторони, а з другої, так довго і так мовчазно терпіти і не відкривати рота, як це вміємо тільки робити ми, здебільше покоління тих, кому мати їжу і дах над головою - то вже невичерпне щастя, бо так сталося, що їх дитинство та юність - то були суцільні жахи фізичного виживання.
То ж не будемо осуджувати наших земляків за те, якими вони є: краще кожному робити свою справу, ту, яку він вважає за потрібне, а світле майбутнє для України обов´язково прийде. Тільки не завтра. І не через рік. І не через десять літ.
Краще для України настане тоді, коли вмру я і всі мої ровесники (бувші парторги, комсорги, жополизи, мєнти на пенсіі, прокурори та судді взяткоємці, нахльобники, ворюги, просто без совісті та без моралі). Ну і звісно - їх батьки: ті, хто садив, і ті кого садили, ті, хто знущався, і ті, над ким знущалися, ті, хто брехав, і ті, хто терпів за правду.
Звичайно, можна було б зібратися всім разом нам, 50-100-літнім - хорошим та поганим, та і вмерти за раз, щоб дати нашим дітям пожити. Але що? То ж масовий суіцид заради світлого майбутнього, десь так мільйонів на десять-пятнадцять-двадцять?! Тоді і навіщо те світле майбутнє нам, правда?! От в чому справа: змінити людей неможливо, тож зачекайте, поки ми повмираємо, і побачите - почнеться розквіт нашої України!
Я не доживу, але згадаєте мої слова (то до молодих...): десь так в 2050 році почнуться зміни на краще.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.