Ще раз про мову та її "захисників"
26 серпня 2012, 15:51
Хотілося б поговорити про мовний закон, виматюкати Януковича, вкотре покепкувати з Азарова, Колєснічєнка і Підрахуя, але ні, не зараз. Натомість розкажу дещо іншу історію.
Хотілося б поговорити про мовний закон, виматюкати Януковича, вкотре покепкувати з Азарова, Колєснічєнка і Підрахуя, але ні, не зараз. Натомість розкажу дещо іншу історію.
Колись давно жив собі такий хлочина Боббі Сендс. Ірландець. А точіше - ірландський політв'язень, борець за незалежність Пн. Ірландії від Великобританії. 1 березня 1981 року Боббі, будучи ув'язненим у англійській тюрмі Мейз, почав голодування. Він протестував проти скасування Special Category Status. Цей статус прирівнював ув'язнених членів Ірландської Республіканської Армії до військовополонених, давав їм ряд вагомих пільг. Скасування статусу означало, що борців за незалежність івдтепер трактуватимуть як звичайних кримінальних злочинців, вони повинні будуть одягати тюремний одяг, брати участь у роботах на рівні з іншими зеками, грабіжниками, вбивцями, гвалтівниками тощо. 15 березня до акції протесту приєднався Френсіс Хьюз, побратим Сендса. 22 березня до голодування долучилися ще двоє: Реймонд МакКріч та Петсі О'Хара. Один за одним про приєднання до акції завили ще майже два десятки членів ІРА. Вони заявили, що не прийматимуть їжі, поки уряд Британії не поверне їм Special Category Status. На жаль, на той час прем'єр-міністром Великобританії була Маргарет Тетчер. "Залізна Леді" відмовилась йти на поступки.
Боббі Сендс помер 5 травня через 66 днів після початку голодування. Френсіс Хьюз помер 12 травня. МакКірч та О'Хара - обидва відійшли в один день, 21 травня. Джо МакДоннел та Мартін Харсон загинули від виснаження 8 та 13 червня відповідно. Протягом серпня один за одним померли Кевін Лінч, Кіран Дохерті, Томас МакЕлві та Майкл Девайн. Загалом 10 чоловік. Але... ВОНИ ДОСЯГЛИ СВОГО. До кіця 1982-го всі пільги політв'язням повернули.
Сподіваюсь, ви зрозуміли, про що я. А ще я дуже сподіваюсь, що цю історію хтось перекаже пану В’ячеславу Анатолійовичу Кириленко, щоби наступного разу його публічне "голодування" і подальші заяви про "перемогу", коли голодвати йому набридло, не виглядали такою кричущою клоунадою.
Роби. Або не роби. Не треба ніяких "спробую".
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.