Якість виборчого законодавства знову виявилася дуже низькою
Країна у нас чудова. Це безперечний факт для усіх патріотів. Але, на жаль, керівництво нашої країни перебуває в руках олігархічно-кланових структур, які все підминають під себе: закони, підприємства, людей, волю, свободи...
Вибори будь якого рівня – є прояв демократії, який дозволяє обирати шлях розвитку держави, області, міста, селища, який би відповідав власним переконанням більшості народу. Наразі, цього року у нашій країні чергові вибори депутатів Верховної Ради України за новими (старими) принципами змішаної системи, коли до Ради 50% обирається депутатів, яку представляють якусь частку населення.
Але мова не про це. А про сам процес обрання цих депутатів із народу.
Як вже водиться в Україні, перед кожними виборами Верховна Рада змінює законодавство про ці самі вибори. Начебто, виправляючи помилки, які виявлялися колишнім законом при застосуванні на попередніх виборах. Отже, і цього разу оновлений закон про Вибори депутатів Верховної Ради України повинен був стати тим документом, який би зробив вибори рівними, чесними і прозорими.
Про прозорість багато мови, і вона, ніби, присутня. На це вказує і велика кількість всіляких спостерігачів за виборчим процесом на всіх рівнях:
- саме спостерігачі від партій і кандидатів, від громадських організацій, від іноземних держав і міжнародних організацій
- уповноважені особи від партій
- довірені особи кандидатів
- ЗМІ
Всі вони мають (майже) безперешкодний доступ до процесу під час голосування і підрахунку. Але, як то кажуть: не важливо як голосують, важливо хто рахує. І ось тут найцікавіше оновленого закону.
Рівність – це те, що закладали законодавці в цей закон у статті 3. І дійсно, усі суб'єкти вибочого процесу начебто мають рівні права, і мають право на представництво у комісіях всіх рівнів. Але, велике але! Як реалізовується це право у реальних умовах? Дуже просто, старим, перевіреним методом "технічних" кандидатів та партій, які працюють у юридичному полі, але фактично порушують рівність.
За рахунок чого "технічні" суб'єкти можуть зашкодити процесу? За рахунок масовості і використання "дірок" у Законі про вибори (зроблені ці юридичні ляпи випадково, чи навмисно – риторичне питання). Кричущим порушенням рівності допоки є принцип формування окружних та дільничих виборчих комісій усіма суб'єктами виборчого процесу, а саме: будь яка партія, яка подала навіть одного кандидата хоч в одному окрузі, має право на представництво по всій Україні, а не тільки в тому окрузі. Але це було б не таким страшним, якби не процедура розподілу місць, яка законом не прописана, а затверджена Центральною виборчою комісією. І саме цей жереб усунув останні можливості на рівність у виборчому процесі. Жереб обирав з великої кількості підставних партій, і, за законами статистики, більше шансів було у більшої кількості "технічних" партій.
За фактом, свої представництва у окружних комісіях
мають 3 партії, які разом висунули
5 кандидатів по одномандатних округах. І ці партії отримали
482 місця, що становить майже
12% від загальної кількості. Про яку рівність можна казати? Про які рівні права для всіх? І як такі комісії будуть рахувати голоси? Відповіді давайте самі...
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.