Фотошоп та вибори

аналіз нинішніх українських претендентів на „третю силу” чи „нову опозицію” вказує, що у нашому випадку маємо справу зі звичайнісіньким політичним фотошопом. По-простому, це коли стврорюють білборд з

 Народ вже так дістали одні й ті ж політики, що й справді з’явився  запит на альтернативу існуючим політикам у владі та опозиції. Соціологи говорять про популярність настроїв „вони всі однакові”, «дістали», «геть усіх» і т.п.. А, отже, є виборець, якого мега-бренди не здатні перетравити і за нього можна поборотися. Протестні настрої формують запит на нові обличчя, нову якість політики, нове лідерство.

Проте аналіз нинішніх українських претендентів на „третю силу” чи „нову опозицію” вказує, що у нашому випадку маємо справу зі звичайнісіньким політичним фотошопом. По-простому, це коли стврорюють білборд з лідером, який тисне руку якомусь персонажу, якого не те що в депутати, а в пристойний шинок пускати не варто, бо ложок не дорахуєшся.

На Київщині яскравим прикладом фотошопу є списки так званих опозиціонерів. Неабияка конкуренція на протестному полі розгорається між представниками партії боксера Кличка, за могутньою спиною якого зібралася величезна кількість одіозних персон, і партії новоявленого лідера опозиції Яцеюнка, що приміряє на свою лисіючу голову рейтингову косу Тимошенко.

Представники політичних сил, що називають себе опонентами влади, так масово ринулися на поля електоральних битв, такі гроші викидають на агітацію, що мимоволі запитуєш себе - а ти чиїх будеш, опозиціонер залітний? Як же ти, борючись із „злочинною владою” стільки грошей назбирав на вибори, що аж штани тріщать від пачок доларів?

Ось, для прикладу, беремо список кандидатів-мажоритарників, яких висунув УДАР Віталія Кличка. Мало того, що ці персонажі жодного відношення до опозиції не мають, але іх самих до дня висунення кандидатами не бачили в партійному штабі. Весь політичний непотріб Київщини, „збиті льотчики”, невдахи-політики, бізнесмени-авантюристи із сумнівним минулим, раптом опинилися в одній когорті з Віталієм Кличком.

Так поспішали заробити, що навіть не провели спільної фотосесії Віталія Кличка з кандидатами від УДАРУ. Довелося в фотошопі підставляти фотокартки до Кличка. Ось і вийшло, картонний боксер Кличко з насупленим обличчям і нові пики кандидатів.

Класичним прикладом такої „тушки” є кандидат УДАРу по 98 округу на Київщині - гендиректор держкомпанії «Украерорух» Кирило Поліщук. Він з успіхом освоїв політичний фотошоп, про що свідчать його міжфракційні міграції в попередніх скликаннях Верховної Ради. Якогось дня Поліщук прокинувся членом «Нашої України», в обід вже був у фракції «Єдиної України», а ввечері головував на банкеті фракції «Народовладдя». В 2006 році Поліщуку у спадок дісталася Християнсько-демократична партія України, яка склала основу Блоку Черновецького та його „молодої команди”. Тепер цей «принциповий» політик іде в парламент від УДАРУ.

Сьогодні Поліщук говорить, що проти нього ведеться інформаційна війна, а він такий білий та пухнастий опозиціонер, а який він моральний та релігійний, що просто сльози нагортаються… На практиці пан Поліщук навіть не зміг назвати програмні положення своєї політичної сили, з якими ж сам йде на вибори. А нащо Поліщуку знати свою виборчу програму, він же її і не збирається виконувати!

На Узинському окрузі № 92 від опозиції висунутий Віктор Світовенко, депутат Тетіївської районної ради, власник комбікормового заводу. Належить до «людей Турчинова». Тож тут, певно, висунення було продиктоване нетрадиційними релігійними уподобаннями обох.  Не страшно, що люди є набожними протестантами. Погано, коли  «дорогу до бога» плутають з «дорогою до влади». Гірше від політика-гендляра тільки політик-гендляр, що вдає із себе святого.

Звісно чутки про те що Бондарєв «зливає» обласну компанію є тільки чутками. Але це не відміняє того факту, що  від Об’єднаної Опозиції є тільки два більш-менш прохідних кандидата. Крім Мостіпан є ще кажуть один мужик, але попри давню опозиційну традицію, він не носить спідницю. Це Віктор Романюк, голова громадської організації "Фронт змін" у Обухівському районі, в минулому - заступник директора інсулінового заводу "Індар". Коли його завод хотіли забрати, то він боровся за власність, як лев.  Чим і відзначився. Його основний опонент Тетяна Засуха. Просто щоб позлити її та регіоналів, виборці  Обухівського округу  №94  можуть прийти та віддати голос за «фронтовика». Хоча вміння захищати своє, не означає вміння захищати чуже і не є гарантією, що завтра він не стане «тушкою». Зазвичай, для бізнесмена персональна вигода важить більше від позиції громади. І це не підлість.  Керівник підприємства та політик – різні професії.

На фотошопі та скандалах будує свою виборчу кампанію і кандидат-ударник Павло Різаненко, який балотується у мажоритарному окрузі № 97. Опозиційна преса нещодавно писала про переслідування та розбійний напад на виборчий штаб. Проте, не все так очевидно, як хотілось би ударним партійцям. Виявилося, що у Головному управлінні МВС в Київській області заяв про пограбування партійного офісу в очі не бачили. Натомість є підтверджений факт невдалої спроби вдертися до приміщення магазину, який знаходиться поверхом нижче від УДАРу. Було викрадено кілька пляшок горілки та закуска.

Такий високий інтерес до столичної області від лицарів брехні та фотошопу можна цілком пояснити. Земельні ресурси викликають незвичайний апетит у кандидатів всіх мастей і кольорів. Зараз вартість землі в столичних околицях злетіла до захмарних висот. А після того, як набуде чинності земельна реформа, землю можна буде продавати. От і пруться в Раду цілими бригадами аматори наживи під різними прапорами, у тому числі й під личиною борців з режимом - кандидати від УДАРу, „Свободи”, Об'єднаної опозиції, „впередівці” та інші.

Проте, вибори – це не фотошоп. Купити місце в окрузі по квоті УДАРу чи ОО та підкласти своє фото на бігборді поряд з Кличком чи Яценюком – це не означає виграти вибори. Люди знають хто справді працює в окрузі, хто допомагає людям, хто здатний захистити їх інтереси.