Рахую зорі: ось моя відрада...
Рахую зорі: ось моя відрада.
І лише думка поринає знов.
Ти певно добре знаєш слово "зрада",
Так само точно знаєш слово "кров"
Та ось будуються нові сторіччя.
Ти досі мати та твої сини
Не пам'ятають вже твого
обличчя,
Хоч вільні та в полоні чужини.
Ми творимо самі собі кайдани
Із криками: "Ну де ж моя свобода?",
Так палко кровоточать твої рани
А дітям що? А дітям - і не шкода.
Та ти ніколи не покинеш тіло,
Ніхто тебе не змусить похилитись
Бо кров козацька хоч захолоділа,
Та точно має змогу відродитись!
І з першою весняною грозою
Дух запорізький знову запанує,
Ніколи більш не буть тобі німою
Свобода й воля нині гетьманують.
Ти певно добре знаєш слово "зрада",
Так само точно знаєш слово "кров".
Та твій народ-це сила, честь і влада,
Що власнії кайдани поборов.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.