Уроки життя або сутність кохання в наші дні

жанр: статья, проблемная статья

     Іноді я застаю свою маму плачучої перед екраном монітора. Ставлячи завжди одне і теж питання: «Все добре?», вона відповідає, що просто треба сьогодні поплакати, але знаю що в душі у неї накопичилося стільки болю, що передати словами це неможливо ніяк, не можна пояснити те, що відбувається у неї всередині. І в ці моменти життя своє тіло, саму себе я відчуваю не так як зазвичай... Починаються роздуми, як я з'явилася на світ, для чого, і що таке людина взагалі? Банально відповісти з точки зору біології, яким чином з'являються нові люди, з точки зору філософії теж можна прочитати безліч літератури в інтернеті, який у всіх є на сьогоднішній день. Але зробити для себе аналіз того, що відбувається потрібно без додаткової літератури та  засобів, щоб з набутим досвідом, який є на сьогоднішній день, зрозуміти для себе, як поводити себе в сучасному світі. Пояснення всьому цьому - любов, тільки любов справжня.                         

    Реалії життя зовсім не такі, якими ми хочемо їх бачити, життя вносить свої корективи в наше життя, нашу долю. За нас вже давно все вирішено заздалегідь, ми ніколи не зможемо нічого змінити. Але ми живемо, ми любимо, помиляємося, але ми народжуємося і все це для нас здається звичайним явищем. Ми живі люди і приходимо в світ заради задоволення своїх моральних, матеріальних, фізичних, родових потреб. У цьому немає нічого поганого.                                                                                                             

    Погане починається тоді, коли сучасні молоді люди, називають коханням те, що по суті називається лише словом «пристрасть». Коли починають калічити своїми вчинками, знову ж спираючись на поняття «любов», життя невинних людей, з якими одного разу у них нічого не вийшло. Складається таке враження, що сьогодні справжнє кохання залишилося лише на кіноплівках, в піснях, як старих, так і сучасних, книгах. Зараз я навіть не знаю, як називати той стан душі, коли зустрічаєш молодого хлопця, який спочатку без тебе не може жити, дарує квіти, ходите в кіно, ти називаєш це завжди любов'ю або закоханістю, чи не так? А потім в один прекрасний день ти розумієш, що всі прекрасні спільні моменти в житті починають зникати з ваших стосунків, все рідше звучить мелодія, яка задана тобою на твоєму телефоні при його вхідному дзвінку, все рідше повідомлень, все рідше його в твоєму житті, все частіше розумієш, що людина змінилася в негативну сторону... Починаються «розбори польотів», які нічого і не дають зрозуміти. І тут ти або чекаєш, коли сама вирішиш піти, або він нічого не пояснюючи, пише прощальне повідомлення: «Вибач ... але це все ... вибач ...». Типова ситуація у сучасних пар, які не можуть нічого пояснити, що відбувалося, чому розлучилися. У молодих людей є неміряно невизначеностей, незрозумілих моментів, ситуацій, в яких вони просто не знають, як себе вести один з одним, адже люди вивчили один одного у всіх сенсах, не підійшли, на перший погляд, один одному, адже думають в ці періоди життя про своє майбутнє. У ці роки це можна пояснити, адже ці почуття можуть бути першими у них обох , але головне те, що саме це нове і є тим самим, що закладає в наш розум, те позитивне чи негативне, що було з нами, дає нам надію в майбутньому повернутися до цього прекрасного, але на жаль, такого людина ніколи в житті більше не зазнає, як би йому цього не хотілося ... Але твоя мета була досягнута - вона, така ніжна, щира, красива, тихо пішла з твого життя.                                                                                          

     Проживши життя, дізнавшись про нього все, ти розумієш, що саме та дівчина з твого далекого минулого і є саме тією, яка по-справжньому потрібна тобі. Потрібна для того, щоб кожен вечір ділити з нею теплу вечерю, щоб піклуватися про неї, любити , як одного разу в дитинстві любила і піклувалася твоя мама. Але що потрібно для того, щоб знову стати потрібним, який борг потрібно віддати людині, якій ти зламав життя і чи можна віддати цей борг взагалі?

   Прокидаючись кожен ранок, під стандартний сигнал будильника, усвідомлюєш, що цей день - чистий аркуш паперу, на якому ти не напишеш нічого нового, коли ти усвідомив, що збудувавши правильно всі ланцюжки, розклав всі карти в грі саме так, як хотів - життя йде по накатаній. Якщо у тебе не було інших цінностей, окрім кар'єри, одного разу в гості приходить друг під назвою «самотність». Через час починаєш втрачати той смак життя, перемог, досягнень.                                                                                                              

Все влаштовано. Все владнано. Все досягнуто.                  

Однакові дні, ідентичні ночі, результат яких - байдужість. Стає байдужою твоя робота, посада до якої ти йшов n-кількість років. Усередині давно вже живе порожнеча. Ти втомився брехати собі. Зараз немає сумнівів у тому, що всі ці роки ти не набував, а втрачав себе.                                                                      

Минуле... Бездонне, далеке, більш прекрасне ...

Тобі хочеться повертатися тільки туди. Виникають подібні питання: «Щоб було б, якщо б ти зміг все змінити? Тоді? ». Починаєш згадувати щастя з жіночим ім'ям, в пам'яті відбуваються  процеси, які не можна пояснити. Мозок пам'ятає той стан душі, коли вам двом було так затишно, так тепло і комфортно ... Ти знаєш, що саме ти зробив помилку, але тільки не знаєш коли. Адже раніше ти все розставляв по поличках, в порядку пріорітетів, треба було думати про себе, про свої цілі ...   

У молодості здається, що ще встигнеш повернутися, знайти кохання знову, але ти не помічаєш, як проноситься твоє життя, в якому ти вже не керуєш нічим. Ти, ніби, стоїш на краю обриву. Як дитина, дивишся на свою повітряну кульку, яку ти одного разу упустив. Ця повітряна кулька - твоє щастя, призначення, твої мрії. 

Ти повертаєшся в те місто, знаходиш її, намагаєшся спочатку побудувати те, що  колись зруйнував, але не вистачає лише сили і віри, щоб зробити це в реальності - надто багато часу минуло, світ інший. Так хочеться дізнатися все про неї: хто вона? Чи є у неї сім'я? Так хочеться стільки всього розповісти!        

Коли в міста приходить ніч, самотність стає нестерпною. Вона досих пір продовжує жити в тобі, у кожному дні, не дивлячись на стільки прожитих самотніх років, ти все також відчуваєш її присутність ... в своїх снах.                           

Чи вистачить тобі сил повернути її, знову поглянути в її чисті очі? Адже ти любиш її! Досить брехати іншим, брехати собі!                                              

  Заходячи в квартиру, зрозумів, що нічого абсолютно не змінилося. Всі предмети інтер'єру стояли також, але її в будинку не виявилося. Вийшовши на подвір’я, побачив її абсолютно не такою - вона інвалід, тепер вже байдужа до життя і до тебе, дівчина, але така ж віддана, ніжна і красива. Ти стояв на колінах і мовчки сходив з розуму, просив прощення за той вчинок, який після твого відходу, зламав життя зовсім ще юної й наївної дівчини.                       

Тиша. Тут не потрібно більше ніяких слів. Все сказане ти вимовив тоді…        

Дурні, різники своїх доль, чужих життів, сліпі й самовпевнені, ми живемо лише один раз, а втрачаємо всіх, кого любимо, знищуємо те, що не купиш ні за які гроші за все своє життя. Озирніться по сторонах, можливо, ваше щастя, яке ви не придбаєте більше у вашому житті, просто зараз тримає вас за руку, а ви цього не відчуваєте, вибираєте найскладнішу дорогу, коли, по суті, нікуди йти більше і не потрібно. Тільки втративши - починаємо цінувати! Тільки знищивши - починаємо любити чистою і щирою любов'ю.                                               

Ми народжені, щоб бути щасливими людьми. Але чомусь якісь справи, дрібниці, необдумані слова і вчинки руйнують все наше головне призначення в житті - залишатися Людьми, з добротою і любов'ю в серці. Ми часто думаємо лише про себе, забуваючи про те, що ми лише частина соціуму, що своєю дією, можемо назавжди поранити людину, яка зовсім не заслуговує подібного, що потім, переосмиливши, захочеш що-небудь змінити, але не вийде, це залишиться назавжди з тобою ...

Сьогодні є всі можливості для того, щоб зробити світ прекраснішим. Любов же одна з них. Вона дана нам лише для того, щоб ми дбали про своїх близьких, друзів, любили навколишній світ і все, що нас оточує. Адже не можна жити без почуттів і переживань за когось або за щось, а вони і є - одні зі складових любові.