Той ранок був холодним та похмурим. Новини не віщували нічого доброго. Попри підсумки екзит-полів, Янукович «перемагає» Ющенка майже на три відсотки.
Той ранок був холодним та похмурим. Новини не віщували нічого доброго. Попри підсумки екзит-полів, Янукович «перемагає» Ющенка майже на три відсотки. Тимошенко говорить про жахливі фальсифікації на Донбасі, депутати та спостерігачі від опозиції розповідають про «каруселі», «печєньє», сфальшовані протоколи, бандитів на дільницях та інші атрибути «чесних виборів» по-донецьки. Втім, ЦВК це зовсім не хвилює. Охоплює відчай та апокаліптичні передчуття.
Дзвоню на роботу, кажу що найближчі три дні не виходжу, оформлю відпустку. Чіпляю помаранчеву стрічку і їду на Майдан, ще не знаючи, що там вже стоїть тисяч п’ятдесят народу. В метро з подивом зустрічаю десятки людей з помаранчевими стрічками, хоча ще вчора їх було значно менше. Посміхаємося одне одному і не зговорюючись виходимо на одній станції. Піднімаємося на ескалаторі, виринаємо на поверхню і потрапляємо у людський вир! Йде мітинг, людей стає все більше. Співаємо гімн України. Вмикають «Веселі яйця» і двохсоттисячний Майдан глузує з Януковича. Від смутку не залишилося й сліду. Відчай змінюється впевненістю – все буде добре, свободу не спинити, нас не подолати! Київрада на нашому боці, обласні ради Західної України заявили про невизнання результатів виборів. Вже десять вечора, але люди й не думають розходитися, збираються групами, спілкуються, співають. На Хрещатику встановлюються намети.
Потім будуть десять діб стояння на морозі та під снігопадом, стотисячні маніфестації по вулицях Києва, пікетування ЦВК та ВР, блокування урядових будівель, Український дім, «барабанщики» на пагорбі біля Кабміну, "5-й канал" просто неба, "Москвич" - "пиріжок" з Боярки, з продуктами для Майдану, на стертій гумі, який ми штовхаємо по слизькій бруківці вул.Володимирської до пункту призначення, наметове містечко, помаранчеві кульки, стрічки, шалики та дощовики, гарячий чай з бутербродами на морозі, тисячі рідних, просвітлених облич, Ківалов оголошує Януковича переможцем, Юля, похід на Банкову, «спецназівці» з гвоздиками у щитах, міжнародні посередники, Внутрішні війська йдуть на Київ, "Боже, врятуй Україну!", нічні пікети на Банковій біля багаття, Будинок письменника, де на речових мішках сплять десятки втомлених людей, «донецькі» приїхали!, маленькі перемоги та моменти відчаю, радісні та тривожні новини, «амєріканцкіє валєнкі і апєльсіни наколотиє», Бурмака, пісні, цілодобове автомобільне «фа-фа», п’ятеро «революціонерів» з Львівщини, що ночують покотом в нашій однокімнатній квартирі, тисячі киян, що несуть і везуть на «ланосах», «шкодах», «лексусах» їжу, одяг, гроші…Нарешті довгоочікуване рішення ВСУ. Третій тур. Знову ніч на Майдані. Перемога! "Помаранчевий" Новий рік, Інаугурація Ющенка, баба Параска…
2010- й. Янукович – президент, царство "Межигір'я", «тушки», «конституційний суд за викликом», узурпація влади, рука Чечетова, "Сім'я", Пшонка, Кірєєв, автозаки, всюдисущий "Беркут", державний рекет, «кровосісі», «покращення», казнокрадство, дерибан, сфальшовані місцеві та парламентські вибори…
Важко повірити, що після такого піднесення духу, який ми пережили вісім років тому, країна віддала себе на поталу мародерам і провалилася в безодню апатії, безнадії, свавілля, корупції та деградації – соціальної, економічної, і що найстрашніше – моральної. Як співав Тальков – "Я тщетно силился понять, как ты смогла себя отдать на растерзание вандалам?" Тоді здавалося, що переживши такий сплеск шляхетності, єднання, самопожертви, прояву найкращих людських чеснот, взаємопідтримки та самоорганізації, коли сам Господь огорнув усіх своєю ласкою та пролив свою благодать, і суспільство і політикум стануть кращими, чистішими і вже не зможуть повернутися в той стан, в якому перебували до Майдану. На жаль, так не сталося, вірніше сталося не так. Чому – окрема тема. Частково тому, що віддавши владу політикам, ми не створили громадських структур, які мали б забезпечувати контроль за їхньою діяльністю та постійний он-лайн зв'язок між ними та громадою. Політики цього не хотіли, а ми не вимагали. Через півроку Ющенко обніс Банкову металевими гратами, що стало своєрідним символом самоізоляції "помаранчевої" влади від її джерела. Наслідки відомі.
Чи є вихід з цього мороку, з цієї задухи цинізму, брехні та апатії в якій ми опинилися тепер? Сподіваюсь, що так, бо інакше як жити, і головне - для чого? Ті два незабутні "помаранчеві" тижні довели, що ми можемо бути іншими, і що від нас щось таки та залежить в цьому житті. І саме тому, цей бандитський режим, що стоїть на глиняних ногах аморальності та насильства так боїться навіть самої згадки про ті події, як таргани бояться світла. Саме тому Янукович та його шпана пітніють і здригаються при думці, що Майдан може повторитися, але вже в значно жорсткішому і фатальнішому для них варіанті.
За ці роки не раз доводилося чути від різних "розчарованих", мовляв їм зараз соромно за Майдан. Впевнений, що соромно лише тим, хто там не був, а тільки спостерігав, чекав чим це закінчиться, чи знаходився по інший бік "барикад". Нам же нічого соромитися, ми зробили те, що повинні були зробити в тій ситуації люди, котрі не втратили власної гідності – повстали проти спроби влади загнати нас у стійло. Соромно має бути політикам, які отримавши владу з рук Майдану, виявилися негідними своєї історичної місії і перевели на кізяк потяг суспільства до змін, зливши в каналізацію його колосальний державотворчий потенціал. Напевно тому більшість із них так само, як і їхні теперішні і тодішні опоненти воліють не згадувати про Майдан і соромляться виходити на нього. Бог їм суддя. А усіх, хто пережив ті незабутні дні, хто відчув п'янке повітря Свободи, якогось неймовірного метафізичного єднання, доброти та жертовності, вітаю з Восьмою річницею "Помаранчевої революції" національного духу, коли ми продемонстрували самі собі, нашим супротивникам та всьому світу - що означає бути людьми.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.