Для мене благодійність - це прояв співчуття до ближніх, моральний обов’язок кожного, хто має таку можливість, допомагати тим, які такої можливості не мають.
Україна на 105–му місці серед 153 країн світу за рейтингом благодійності за версією рейтингу британської благодійної організації Charities Aid Foundation. Це яскраво демонструє, що реально допомагати незнайомим людям, жертвуючи гроші на доброчинність, в Україні не популярно.
Але що цьому виною? Байдужість людей? Їхній егоїзм? Я переконаний, що не тільки.
Благодійність стане нормою в нашій країні тільки тоді, коли люди будуть мати можливість не думати про харчі і житло, коли суттєво підніметься рівень життя. Сьогодні ж середньостатистичний українець витрачає на харчування більше половини своєї зарплатні. Нерідко ці суми доходять до 60-70% доходів.
То про яку благодійність можна говорити, коли у власній країні переважна більшість людей не живе, а виживає?
Люди настільки налякані завтрашнім днем, що більше не вважають себе здатними впливати на власне майбутнє. Тому і не гидують взяти 200 гривень на виборах і голосувати так, як їм скажуть. Люди не вірять у власне майбутнє, тому і не думають про майбутнє ближніх…
Ті, хто вивчав менеджмент хоча б на базовому рівні і знайомі з пірамідою Маслоу зрозуміють. Згадайте ієрархію потреб людини за пріоритетністю їх досягнення. Найнижчий, базовий рівень -- це потреби в їжі і сні. Дещо вище слідує власна безпека, а за нею: дружба, сім’я і повага… Тільки коли людина реалізована у всіх цих базових потребах, вона починає перейматися справедливістю, а відтак і благодійністю…
Коли народ «загнаний», чужі проблеми турбують мало. Але суспільство – це єдиний організм і якщо погано в одній сфері, то в іншому місці теж добре бути не може. Ну як може людина, у якої, скажімо, гниє рука, робити вигляд, що все в порядку? Ось і виходить замкнуте коло…
А у здоровій, заможній країні благодійність завжди стає не просто модною, а НОРМАЛЬНОЮ. Саме її розвиток служить індикатором «здоров’я» нації. І поки більшість із нас продовжують опускати очі, прагнучи не чути мольби про допомогу у навушниках від ipod, про будь-які «покращення» з екранів телевізора я б говорити не поспішав, бо помітні вони хіба-що чиновникам…
Це і стало однією з причин мого приходу у політику. Хочу бути причасним до того, щоб люди багатіли, мали можливість заробляти на своєму таланті, чи підприємницькій жилці. А частину віддавали на добрі справи. Занадто довгий час величезну питому вагу з доходів доводилось віддавати на хабарі. А коли корупцію в країні вдасться подолати, я мрію, що значні суми підуть і на благодійність.
А поки, якщо ви хочете зробити світ кращим, маєте на це час і натхнення, то запрошую вас долучитися до хоч однієї з благодійних ініціатив, де будуть раді почути ваш дзвінок із запитанням: «Чим вам допомогти?».
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.