"О вечном..."
Коли в черговий раз чую про відсутність демократії в нашій державі,
мимоволі згадую одну розповідь виховательки в моєму дитсадку. Не знаю, чому
мені це так запам'яталося, але тим не менш. То був черговий випадок пояснити
дітям елементарні речі і мова йшла про автомобіль. "Він складається з
великої кількості маленьких детальок, без яких працювати не буде", -
говорила вона. Як це, така велика дура і залежить від якихось дрібничок? Ну хай
там однієї-двох не буде - поїде, де вона дінеться.
Уявіть собі суспільний устрій як складний годинниковий механізм, що
складається з таких самих деталей. А тепер подумайте, за кого ви вважатимете
скажімо пана Василя, який намагатиметься запустить цей механізм, якщо в ньому
відсутні декілька головних шестерінок? Правильно - за Васю!
Така от біда у нас вже більше 20 років. Ми намагаємося побудувати в себе
демократію, але ніяких результатів. Часто винними в цьому призначаємо тих чи
інших. Потім обираємо нових з надією, що хоч ці щось змінять. Біда лиш в тому,
що ми намагаємося замінити тільки Васю і тільки того, який з телеекранів
клянеться побудувати нарешті "демократичну та ще й по-справжньому
суверенну".
Українець, який в цілому боїться змін, бере у Заходу гроші на будівництво
такої країни. При цьому бере шаблон, дарований тими ж благодійниками, і
намагається накласти все це діло на українську дійсність. Тут чується
мать-перемать: "Не пішло!".
Останній раз таку операцію провернули 2004 року. Результат не заставив
довго чекати. Демократичні перетворення дали дорогу Віктору Другому з його
"покращувачами". Таким чином ніби й демократія, а результат дала
приголомшливий. І Леонід також Другий тепер здається ясним сонечком.
Українець зі сльозами на очах кричить, що це ж наш козацький спадок, що
жили вони демократично і нам веліли. А отут стоп. Democratie - плід фантазії
греків. У нас її ніколи не було. Така форма реалізації народовладдя не для нас
шита. Це не наше, це не ми. Козацьку вдачу змогли перейняти тільки анархісти
Махна, в той час як ярі поборники згадуваної форми політичного режиму на чолі з
Грушевським профукали всі можливості створити і утримати незалежну країну.
Але то історія. А наш Вася тим часом взяв молоток, щоб якщо вже не
молитвами, так силою загнати українську шестірню в швейцарський (читай:
європейський, американський) механізм. Та на світі не без добрих людей. Цей
інструмент перехопив Віктор Другий і довбонув так, що нікуди нічого вже
заганяти не треба і кожна деталь крутиться в ту сторону, яка потрібна його
помічникам. При цьому допустили це такі ж Васі, які, часто не маючи навіть
нормальної освіти і користуючись наданим їм демократією правом голосу, за гроші
вирішують долю всього народу.
Але якщо виглянути на вулицю, то ми побачимо як на зло живучі і дієві
наслідки перетворень, яких вимагає від нас "цивілізований світ":
аморальність, одностаттеві шлюби, непродумана міграційна політика,
релігійні перетворення та інші передбачені Кримінальним кодексом України
підстави притягнення мене до відповідальності за розпалювалювання
міжнаціональної, расової й подібної там ворожнечі.
А хотів я просто сказати, що ненавиджу демократію. Аргументи наведу в
наступних дописах.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.