Хотів було взяти за епіграф влучний комент одного юзера з іншого сайту, але тут, на жаль, фільтр цнотливіший...
Якби призначене на ранок 12.12.12 відкриття першої сесії ВР Сьомого скликання довелося відкласти до вечора чи й на кілька днів, то причиною тому були б не снігові замети, які напередодні паралізували українську столицю, а таки ж Москва.
Звідтіль усе, звідтіль! І напосідливі морози, що їх так легко вгадують старезні народні синоптики (“Чекаймо через три дні!”), і безконечні мантри про рай (соціалістичний чи капіталістичний – байдуже, аби лишень спільно і братньо), і навіть кадрів у нашій незалежній усе більше звідти – тележурналістів і політтехнологів, міністрів і депутатів, зокрема й з дипломами суворорежимних вишів з іменем Ф.Дзержинського та без...
А якщо конкретно, то цього дня вчасному відкриттю сесії ВР міг завадити тамтешній скандальчик, коли прес-секретар президента РФ пан Пєсков звинуватив “Новую газету” у викраденні шпаргалок, підготовлених для зустрічі вдячного Путіна зі своїми довіреними особами. Ну, ви розумієте: запитання, які дозволено буде задати, кваліфіковані й вичерпні відповіді, які російський нацлідер озвучить як свої… Усе як у нас. А яким боком тут, запитаєте, наші новообрані депутати? І чому члени фракції ПР (а йдеться саме про них) могли запізнитися на складання присяги?
Та ж річ у тім, що вони запрагли почати свою депутатську діяльність з акту ще врочистішого – з подячного молебня, який і відбувся у Києво-Печерській Лаврі. Дякувати, звичайно, мають за що, тож у тремтливому передчутті многих благ і радостей молилися, мабуть, ревно та, як авансувала напередодні їхня прес-служба, поголовно. Атож, дякували геть усі – дружно й одноголосно, як за помахом руки Чечетова. Включно з тими, у кого інші боги. Бо однопартійці та однодумці у парламенті і по життю, вони тут, на території Московського патріархату, у певнім сенсі ще й, сказати б, одновірці.
Вірили чи бодай вдавали, що Москва за харківські угоди віддячить їм і їхнім спонсорам-олігархам дешевим газом.
Вірять, що так і треба: збувати російським “інвесторам” за половину ціни те, що вдалося приватизувати за чверть ціни чи й украсти.
Повірять, мабуть, і Януковичу, якщо той після чергових гостин у Путіна (16-17 грудня) скаже їм, що іншого виходу не було, що мусив після А в Ашхабаді (про можливість приєднання до деяких положень митносоюзних угод) видушити з себе і Б.
Повірять тим легше, якщо погане для України ітиме в пакетній угоді – з хорошим для них. Ярлик від ботоксного хана для двічі несудимого і пролонгація їхніх статусних можливостей на податкоутворювальній території – ось те, задля чого вони готові здати й останнє, включно з Гербом і Гімном. До цього і йдуть – крок за кроком, разом з мерседесними борцями за комунізм у Верховній Раді та підгрібаючи “своїх серед чужих”, заздалегідь інкорпорованих в опозиційні списки.
Поки що таких двоє (на совісті Яценюка), але ж ночі у грудні такі довгі-довгі, темні-темні, особливо перед “кінцем світу”…
Все-рівно, кажете, забракне голосів для “конституційних” трьохсот? А на цей випадок уже є Закон про референдум, є і багатющий досвід у малюванні правильних результатів народного волевиявлення. Є мегатонна агітація за Митний союз, федералізацію України та за її відмову від сланцевого газу, яку ведуть невідь ким фінансовані пропагатори “Русскага міра”, дуже Американський Інститут в Україні та “Український вибір” кремлівського кума Медведчука, є…та багато чого є! І нема такого гріха, якого не можна було б замолити – після скоєння чи й наперед.
За індульгенцією, мабуть, і прийшли регіонали до мого земляка – колишнього учня Луцького кулінарного училища, а нині намісника Києво-Печерської Лаври митрополита Павла. Ну, прийшли то й прийшли, і добре, що хоч не зголосилися на екскурсію до печер – відклали на потім, бо інакше не встигли б на відкриття першого засідання ВР. А знали б, що можна завиграшки втертися щойно підписаним законом про особисте голосування депутата (як у випадку з відсутніми в залі Табаловими), - неодмінно пішли б до тих мощів, про які мовив на вже згаданій зустрічі Путін.
Цитата мовою оригіналу з сайту Газета.Ру: “После развала Советского Союза ничего взамен не получилось. Даже коммунистическая идеология вышла из постулатов религии, в частности, даже кодекс строителей коммунизма, - сказал Путин. — Говорят, что Мавзолей не соответствует традициям. Почему? Посмотрите мощи в Киево-Печерской лавре, других монастырях. Вы можете их смотреть. Конечно, нам надо вернуться к корням, но, безусловно, на соответствующем уровне”.
Це він про те, що муміфікований Ленін (який, на думку російських правозахисників, не має нічого спільного з мощами) лежатиме й надалі у мавзолейному капищі. Ну, а Лаврські мощі? Знаючи недавнє минуле деяких депутатів, мимоволі занепокоїшся: а чи ж не поцуплять? не викинуть геть, звільняючи освячене місце для себе?
І останнє. Путін, побиваючись з приводу розпаду СРСР, цієї, як він постійно сугестує, найбільшої катастрофи минулого століття, пропонував пересвідчитися у святості Леніна на прикладі печерних артефактів не комусь, а своїм довіреним особам. Невже й наші обранці, бігцем подавшись за рекомендованим маршрутом до Святої Лаври, вирішили записатися в його довірені?
Таке, звичайно трапляється: іноді вони повертаються. Але якщо “на соответствующем уровне”, то нехай би вже проголосили новим “Інтернаціоналом” чи гімном нового союзу свою “Мурку”. Принаймні слова і мелодію знають.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.