Міністр Табачник як «маркер» імпотентности опозиційних «говорячих голів»

На цьому тижні мусить остаточно вирішитись, як виборчі змагання, під знаком котрих пройшов увесь минаючий 2012 рік, матеріялізуються у практичний політ.-результат зміни «конфігурації владних еліт».

Вся теперішня «опозиційна трійка» йшла на жовтневі парламентські вибори по-суті з єдиним гаслом, найвдаліше сформульованим в політичному слогані Яценюка-Турчинова «Ми ЇХ зупинимо!»

Не лише обидві політичні сили, які оновили своєю появою фракційну карту ВРУ (прикрашений фігурами непереможного світового чемпіона з боксу Віталія Кличка і колишнього глави СБУ Валентина Наливайченка УДАР та позиціонуюче себе як “спецназ опозиції” ВО «Свобода»), але й абсолютно непристосований до цього і вкрай кумедний в цій ролі «вічний вундеркінд» Арсеній Яценюк з усіх сил намагалися подати виборцеві лише один-єдиний посил: «ми – ті, хто врятує вас, вашу людську гідність, ваші робочі місця, вашу мову і ваше майно від «ригіанального безпредєлу».

Тепер, після вщерт програного змагання за формування депутатської більшости, обрання голови Верховної Ради та призначення прем’єр-міністра, нинішній парламентський тиждень має остаточно розставити крапки над «і» щодо того, чи здатна опозиційна трійка РЕАЛЬНО «вплинути на щось» (у розподілі крісел голів парламентських комітетів та формуванні персонального складу уряду), або уся політика «опозиції» у ВР VII скликання буде точним продовженням імпотентної практики другої половини попередньої каденції, коли гучні фрази та «вдалі» виступи на політичних телешов стали замінником БУДЬ-ЯКИХ реально значущих для виборця політичних результатів.

Випадає, на жаль, на друге: що політика «героїчного пораженства», яка протягом року чітко виявилася у формуванні складу кандидатів-мажоритарників з числа осіб, явно неспроможних (найчастіше – за очевидним та ненаправним браком фінансових і людських ресурсів), або й просто не бажаючих ці вибори справді вигравати, та продовжилася в явній «відбувайлівці» щодо «захисту» їхніх результатів, нині «знаходить вивершення» в закономірному фіналі: декларацію того, що «в умовах здійснюваного владою тотального беззаконня» «ми ні на що не впливаємо», тому й аніякої відповідальности за те, що, любий виборцю, вироблятиме з Тобою два наступні роки Партія Регіонів, – не несемо.


Позувати, вправляючись у красномовстві та ерудиції на блакитних екранах – можемо. А добитися усунення Табачника, Калініна чи Саламатіна – ні. «Ета ми ні прахаділі, ета нам ні задавалі…» Парам-пам-пам…

Вже анонсоване ТСН та провідними національними Інтернет-ЗМІ повернення в міністерське крісло ОСОБИСТО Дм. Табачника є тут, як на мене, найліпшим «маркером». Політичні дії цього міністра – настільки мега-хамські, настільки відверто антиукраїнські, настільки скандально корумповані й настільки СПРАВДІ ШКІДЛИВІ, можна сказати СМЕРТЕЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО НАЦІЇ, що його усунення та заміна адекватною українською людиною на посту очільника «міністерства виховання юнацтва» мала б бути АБСОЛЮТНИМ НАД-ЗАВДАННЯМ, для всіх, хто на виборах подавав себе в якості українських національних політичних сил.

Ну який, про Бога, сенс говорити, як це (нібито – не жартома!!) ОФІЦІЙНО ЗАЯВЛЯЄ Об’єднана опозиція «Батьківщина» про «імпічмент Януковича», ЯКЩО ВИ «ДІМУ» ЗНЯТИ НЕ МОЖЕТЕ? Що це, з рештою, за посміховисько, що за пустодзвонство, що за безвідповідальні балачки?..

Як в’яжеться в президії ВРУ, поруч із Рибаком та Калетніком, «спецназівець» Кошулинський, з виховуючим українських дітей українофобом Дм. Табачником, який виступає за відокремлення від «держави Україна» малої батьківщини пана «спецназівця»-віце-спікера - Галичини, українську мову публічно називає «непотрібною» та повідає, що без «благотворного культурного впливу» «старшого брата» нас чекає «цивілізаційний крах»?

Яким «борцем з корупцією» буде пан «ударівець» Валентин Наливайченко, якщо поки він так гарно виступатиме про «люстрацію» на ТБ, «Діма» спокійно собі й далі не лише видаватиме «золоті» та «платинові» підручники, але й разом зі своїм бой-френдом Є.Сулімою продовжуватиме обкладати поборами кожну столичну школу за право директорки лишатись директоркою?

І доки ми, виборці, щомісячно сплачуватимемо «Дімі» під приводом «шкільного», податок на кожну свою дитину та споглядатимемо ЗА СВОЇ ГРОШІ маразми перевдягання своїх синів і дочок в опереткові уніформи «Рабочє-Крєстьянской Красной Армії» (ну, як приміром, на нещодавній «день визволення Києва»), в той час як наші «політичні представники» виголошуватимуть з екранів не варті й мідного шеляга «красиві» й «вельми логічні» промови, нічого не роблячи для ПРАКТИЧНОГО захисту ні нашої гідности, ні наших прав?

Невже заява, що новопризначеному "новому старому міністру" «в разі його призначення не дадуть виступати в парламенті» (чим? криками? "плювачками"? якимись іще тінейджерськими виходками?) є тією самою «адекватною політичною дією», на яку ми, як виборці, очікуємо? Що нам і нашим дітям з того, що хтось встоперше зганьбить сто раз дискредитовану ВРУ черговою кловунадою? НАМ від цих «панських потєшних боїв» який хосен?

І навіщо нам, тоді, такі «політичні представники»?!

Чи, може, таки дійсно ЄДИНОЮ СИЛОЮ, ЯКА РЕАЛЬНО ПРОТИСТОЇТЬ В УКРАЇНІ МОСКОВСЬКО-БАНДИТСЬКОМУ «БЕСПРЕДЄЛУ» ЛИШАЄТЬСЯ БАБУСИН КІТ?