Аналіз причин лідерства України серед звернень громадян до ЄСПЛ

Перша категорія – це позови, які стосуються вимог українців повернути борги зі зарплати чи інші соціальні виплати. Євген Захаров каже, що найчастіше такі позови закінчуються успіхом позивачів.

Друга категорія – справи, які стосуються катування у міліції, незаконного тримання під вартою або ув’язнення громадян України. У цих випадках, якщо ЄСПЛ ухвалює позитивне для позивача рішення, виконати його практично неможливо.

Для розуміння ситуації варто зрозуміти механізм розгляду і оприлюднення рішення Європейським судом з прав людини.

 "ЄСПЛ не ухвалює рішення випустити людину. Він ухвалює рішення виключно про те, чи мало місце порушення Європейської конвенції прав людини. У заяві заявник завжди має вказати, які статті конвенції були порушені", - розповідає представник  iPress.ua Євген Захаров.

Далі суд розглядає ці вимоги, ставить уточнюючі питання до заявника і представника держави, йде обмін думками.

 "Суд може задовольнити вимоги заявника і визнати порушення по усіх статтях, може визнати порушення частково, за певними статтями. Може взагалі не погодитися і тоді рішення по суті приймається на користь держави. Але таких рішень, зазвичай, мало", - каже Захаров.

Рішення ЄСПЛ завжди складається з двох частин: перша – констатація порушень певних статей конвенції, друга частина – справедлива сатисфакція.

 З дати ухвалення рішення воно набуває законної сили упродовж трьох місяців, якщо сторони не будуть подавати заяви про розгляд справ заново.

Аналізуючи приклади справ, які вільно розміщені у мережі,  можна виділити такі основні причини частих звернень українців до ЄСПЛ:

-        високий рівень корупції у вітчизняних судах;

-        надмірний бюрократизм у судах;

-        значні затримки та затягування судових справ;

-        неспроможність українського судочинства забезпечити виконання рішення суду;

-        непрозорість юридичних процесів.

Із цього можна зробити наступний висновок: українське законодавство терміново потребує реформування.

Перш ніж розпочинати гармонізацію українського права з міжнародним, варто реформувати систему судочинства всередині держави.

На даному етапі судової реформи життєво необхідним є прийняття кодифікованих нормативно-правових актів, які б дали змогу судовій владі ефективно працювати за нових умов.  Йдеться, передусім, про реформування процесуального законодавства, що має забезпечити кардинальне оновлення всього процесуального права. Це має бути реалізовано Верховною Радою у відповідних кодексах.

Доцільно переглянути роль і місце прокурора в судочинстві.

Потрібно розширити гарантії захисту громадянина у сфері кримінального судочинства, зокрема потерпілого, цивільного позивача та відповідача, переглянути інститут відшкодування заподіяної злочином шкоди, приділити особливу увагу гарантіям реалізації конституційного права на захист від пред'явленого обвинувачення та надання правової допомоги.

Згідно з положеннями Конституції в Україні передбачається запровадження суду присяжних, які повинні користуватися рівними з професійним суддею правами і разом з ним приймати рішення у справі.

До найактуальніших завдань належить прийняття Адміністративного процесуального кодексу України, який регулюватиме порядок судового розгляду звернень фізичних і юридичних осіб щодо оскарження дій чи бездіяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а також визначатиме повноваження адміністративного суду в справах, що виникають із публічно-правових спорів у сфері конституційних та адміністративно-правових відносин.

У контексті побудови та функціонування громадянського суспільства першорядного значення набуває реформування Цивільного кодексу України. Його норми повинні створити стабільну основу для правового регулювання майнових та особистих немайнових відносин у всіх сферах суспільного життя.

Необхідно прискорити процес введення в чинність нового Кримінального кодексу, який відповідав би сучасним реаліям суспільного життя. Нині чинний кодекс містить безліч неузгодженостей з іншими нормативними актами, непослідовностей у санкціях, передбачених загальними і спеціальними нормами, низку нічим не обґрунтованих оціночних понять, тлумачення яких віддається на розсуд слідчого або судді.

У 2010 році  у ВР України була прийнята судова реформа, які містила усі вищезазначені зміни. Але на сьогодні за 2 роки особливих змін на користь українського народу не спостерігається, що підтверджує провал судової реформи в Україні.

Також дуже важливим питанням є боротьба з корупцією в Україні.

Досліджуючи питання гармонізації національного законодавства з міжнародним правом, головне — методологічно правильно визначити механізм їх розв’язання. Оптимальним варіантом, як нам здається, має бути приведення норм конституції будь-якої країни до міжнародних стандартів. Це надзвичайно важливо, якщо взяти до уваги, що конституція є основою, правовим фундаментом розвитку національного законодавства. Цілком зрозуміло, що від того, наскільки повно в ній будуть враховані норми і принципи міжнародного права, настільки повно буде відображено їх у національному законодавстві, яке покликане розвивати конституційні положення. Отже, є всі підстави розглядати норми та принципи міжнародного права як правотворчий чинник розвитку конституційного та інших галузей законодавства.

Таким чином, через втілення в законодавстві України норм і принципів міжнародного права наша держава практично гармонізує свою правову систему не лише з міжнародно-правовою системою, а й з національними правовими системами держав світу.

Отже, система судочинства в Україні дійсно недосконала,  і тому потребує реформування та приведення до відповідності з міжнародним правом.

Громадяни України звертаються зі скаргами до Європейського суду з прав людини досить часто, навіть незважаючи на те, що це тривалий та коштовний процес. Але у випадках, коли вітчизняні суди виявляють свавілля або байдужість, у людей вже немає вибору, окрім звернення до європейської спільноти.

Але як вже зазначалося вище, лише ті громадяни, які мають кошти та час на звернення до Європейського суду у результаті добиваються справедливості. Що вже казати про звичайних громадян, які не мають такої можливості. Та закон для всіх одноковий, усі заслуговують поваги та справедливості.

Процес подання позову до ЄСПЛ є складним, коштовним та  тривалим. Часто, лише розгляд заяви займає до 5 років. Тому багато справ навіть не доходять до розгляду саме у суді, бо наші громадяни у більшості не мають відповідної юридичної підготовки чи освіти,  а також у нашій країні важко знайти кваліфікованих консультантів з цих питань.

Найкращим способом подолання такої незадовільної ситуації є реформування наявної судочинної системи в Україні, а також використання зарубіжного досвіду у реформуванні з метою гармонізації нашого законодавства з міжнародним.