«Все пройдет, только правда останется»

Рецензія на роман О. Горобця «Босиком по битому стеклу»

«Если я, журналист, не скажу ничего об этом, то кто уже другой осмелится прирастить правде крылья?!»

Дійсно! Справа журналіста і цікава, й непроста. Головне завдання кожного працівніка ЗМІ (що в дечому нагадує обов'язок юриста) — служити правді та справедливості. Але що робити, коли проти тебе обставини, влада та, часом здається, цілий світ? Як вчинити: підкоритися долі чи вступити у справжню боротьбу? Відповідь на це питання знаходимо на сторінках правдивого роману «Босиком по битому стеклу» непохитного українського журналіста Олександра Горобця.

«...Бурлящие потоки жизни порой так стремительны, что через некоторое время и самому трудно поверить в то, что в определенный момент выстоял, выдержал. Что ты еще на этом свете». Історія боротьби головного редактора та всього колективу свого часу опозиційної газети «Правда України» вражає своєю неймовірністю. У той час, як усі українці живуть звичним життям, здається неможливим, що за лаштунками української демократії чиниться справжній самосуд над правдолюбним виданням. Гострі публікації на шпальтах щоденної газети дошкуляли деяким чиновникам та можновладцям, а відповідь від них довелося чекати недовго. Усі сили було спрямовано на знищення непокірної «Правди України». Цим зайнялися практично всі: від прокуратури до Кабміну. Дійшло навіть до арешту та незаконного ув'язнення головного редактора газети — О. Горобця. Він провів у СІЗО сім місяців і 24 дні. Та, на щастя, справедливість-таки перемогла, і це — беззаперечна заслуга журналістів, насамперед, Олександра Олександровича, та всіх небайдужих, хто доклав зусилля, аби відстояти честь свободи слова в Україні. На відміну від своїх супротивніків, ці люди не вдавались до беззаконня, а намагались йти чесним шляхом. Відчайдушність, справедливість, правдивість — ось що привело «Правду України» до перемоги.

До речі, усі ці риси мають бути притаманними справжньому працівнику ЗМІ. Особисто для мене, як для майбутнього журналіста, були справжньою знахідкою деякі думки О. Горобця, які, безперечно, допоможуть мені на майбутній професійній ниві. Це, у першу чергу: «Нельзя что-то совершить, не веря в успех изначально». А також особливо важливе міркування: «Для того, чтобы иметь на все свое мнение, нужно быть, как минимум, смелым». Чесно кажучи, керуватися такими принципами я б порадила не лише «акулам пера», а також людям усіх інших професій.

Досить цікаво дізнатись думку автора про роль телебачення у суспільстві: «Полагаю, что больше всего на сотворение философии масс по принцыпу «моя хата скраю» повлияло... телевидение... А люди-то ведь не знают, что телевидение — это, к тому же, и первейший инструмент зомбирования». Це свідчить про те, що сучасні ЗМІ дуже часто використовуються як засіб маніпуляції масами. Тому досить важливим є існування незалежних пресових видань, телеканалів, радіостанцій. Вони мають невтомно працювати, аби виправдовувати довіру громадян, вселяти в їхні душі надію, допомагати їм у труднощах.

Варто прислухатися до досвідченого журналіста О. Горобця, коли він говорить і про становлення нашої держави. Його дорогоцінні поради є коштовним камінням, здатним осяяти навіть непросвітню темряву. Олександр Олександрович стверджує: «Не могут, не имеют права посредственные люди управлять государством. Это не справедливо, не по-Божьему». На його думку, причиною недієвості урядовців є їх неспроможність зайняти стійку позицію, схилитись до єдиної точки зору: «Почему оппозиция терпит одно поражение за другим? Подобное, видимо, будет продолжаться до тех пор, пока лидеры фронды будут лелеять в своих конюшнях буридановых ослов, ставших символом безволия и нерешительности».

О. Горобець зазначає, що створив роман «Босиком по битому стеклу» задля одного — процвітання й утвердження демократії та свободи слова в Україні. Мета твору — зовсім не принизити певні особистості, навпаки — викрити неправомірні та несправедливі дії. Ми маємо розуміти, що уроки минулого не повинні проходити безслідно. Те, що сталося з опозиційною «Правдою України», не має ставати нормою для нашого суспільства. Свобода — одвічне прагнення українців — повинна існувати в усіх проявах, від можливості вільно пересуватись, до можливості оприлюднювати свої думки. Інакше, для чого підробна незалежність та суверенність? Аби затверджуватись де-юре і не існувати де-факто? Ні. Наша держава не гірша за інші й не менш гідна бути повноцінною. І що б не сталося, українці мають відстоювати свої права і честь Батьківщини. За словами О. Горобця: «Говорят, все приобретается в борьбе».