Як нам дістався Крим

Історія приєднання Автономної Республіки до України

«Артек», море, сонце, пляжі та численні виноградники – саме таким зараз постає Крим в уяві кожного росіянина, які досі лають Микиту Хрущова за подарований шматочок раю «нашим молодшим братам». А насправді все могло бути значно гірше, всі ще повинні дякувати Микиті Сергійовичу за те, що в США не з’явився 51-й штат, або держава під назвою Ізраїль.

20 мільйонів доларів – саме за такі гроші американці нібито придбали півострів у розстрочку в чиновників Радянського Союзу в період з 1929 по 1936 рік. Америка бачила в автономній республіці перспективу сонячного краю, в той час як союзні чини лише сміттєву яму, від якої потрібно позбавитись.

А все розпочалось ще у 1922 році, коли з’явилися представники єврейської фінансової організації з США, котрі почали пробивати ідею створення в Криму єврейської автономної республіки. У Сімферополі створили філію банку «Агро-Джойнт», почали з’являтись єврейські селища , число яких доходило до 150. У листопаді 1923 року керівник єврейської секції РКП(б) Абрам Брагін подав у Політбюро проект рішення про створення в Криму не автономної, а вже повноправної радянської соціалістичної єврейської республіки.

Справа зрушила: поселенцям виділили 132 тис. гектарів кримських угідь. Почувши про те, що в Криму більшовики утворили філію Землі обітованої, туди стали прибувати євреї з усієї Росії. 19 лютого 1929 р. був підписаний договір між «Джойнтом», що у той час за відсутності дип-відносин зі США представляв у нас і Америку, і ЦВК РСФСР.

Гроші з Америки йшли в кишені кримських євреїв минаючи державну казку, а борг перед США ріс з кожним роком. Ситуація вимагала негайного вирішення. Сталін не забарився, проект закрили, країні непотрібні були внутрішні міжусобиці.

Історія з «Кримською Каліфорнією» знову спливла у розпал Другої світової війни. В 1943 р. на Тегеранській конференції Рузвельт у розмові зі Сталіним повідомив, що незабаром у його адміністрації почнуться проблеми з поставками в СРСР за лен-лізі, якщо проект «Кримської Каліфорнії» не буде реанімовано. Про це писала досить інформована особа – Мілован Джилас, майбутній віце-президент Югославії. Він з Йосипом Броз Тіто таємно прилетів у СРСР і в особистій бесіді запитав Сталіна, навіщо навесні 1944 р. із Криму депортували татар. За його словами, Сталін пояснив це даними Рузвельтові зобов’язаннями розчистити Крим для єврейських переселенців.

Сталін розумів, що американці проштовхнуть кримський проект не в інтересах радянських євреїв, а задля своїх геополітичних цілей. Однак складні обставини змушували маневрувати. І торг довкола «Кримської Каліфорнії» тривав. Сталін наполягав на тому, що це державне утворення повинне перебувати у складі СРСР у статусі автономної республіки, і хотів одержати 10 млрд. дол. Кредиту на відновлення економіки країни. Гроші начебто пообіцяли, але за умови виходу Криму зі складу СРСР. Справа в черговий раз застопорилася

Але це ще не кінець історії. Настав 1954 р., що повинен був стати часом останньої розплати за старими боргами. Американці вважали, що за СРСР ще висить залишок двадцятимільйонного кредиту, хоча в рахунок погашення цих боргів Ізраїлю через «Джойнт» було для війни з арабами передано багато трофейної німецької збої. Вашингтон міг зчинити скандал і зажадати кримські землі. І тоді нове колективне керівництво СРСР – Хрущов, Булгарін, Малєнко, Молотов, Каганович – вирішило підстрахуватись. Восени 1953 р. Крим відвідав Хрущов. Півострів справив на нього гнітюче враження. Потім він полетів до Києва, де довго переконував керівництво УРСР прийняти Крим під свою юрисдикцію. Українські товариші брати Крим не захотіли – після війни їм вистачало і своїх проблем. Однак, використавши старі зв’язки, Хрущов таки умовив українських лідерів. Тепер Українська Республіка відповідала за Радянський борг. Хрущов вважав, що знайшов просте вирішення складної проблеми. Але йому і в найстрашніших снах не могло наснитись, що такої великої держави як СРСР не буде на карті світу вже через 40 років, та все відійде під владу Києва.